Відмінності між версіями «Жорілка»
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:krug_loza3_111117.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:krug_loza2_111117.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:krug_loza2_111117.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 01:11, 13 листопада 2017
Жорілка, -ки, ж. Кружокъ изъ сплетенной лозы, служащій ошейникомъ для телятъ, а также связью на воротахъ. Пора теля узять на жорілку. Сосн. у.
Сучасні словники
НАШИ́ЙНИК, а, чол.
1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка... (Олесь Донченко, III, 1956, 52); — Ну, ходімо вже, — і потягла [дівчина] телятко за нашийник (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 310); * У порівняннях. Твердий комірець давив, муляв горло, як вузький нашийник (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 280).
2. У дишельній упряжі без хомута — широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла. За одним махом зробив [Панталаха] порядок: повідпинав нашийники від дишля (Іван Франко, II, 1950, 240).
Ілюстрації
| x140px | 
|
Медіа
Іншими мовами
англійською: collar
німецькою: der Halsband
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 240.
