Відмінності між версіями «Мірятися»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 15:28, 21 листопада 2017
Мірятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться. Була колись шляхетчина вельможная пані; мірялася з москалями, з ордою, з султаном. Шевч. 130. З панами не міряйсь чубами. Ном. № 1204. 2) Силиться, стараться, пытаться. Коли ж чує ніби кватирку хтось міряється відсунути. Г. Барв. 167. Дитина вже коло неї лазила на траві й дибки мірялась. Г. Барв. 145.
Зміст
Сучасні словники
МІРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. Зіставляти себе в якому-небудь відношенні з ким-, чим-небудь; взаємно порівнювати. І не раз мірявся [Антоша] силою з найміцнішими парубками, незважаючи на офіцерські чини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 386); Дівчата — Фрося та Парася — міряються косами, чия довша, й тихенько сміються (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 461); * Образно. Була колись шляхетчина, Вельможная пані; Мірялася з москалями, 3 ордою, з султаном, 3 німотою... Було колись... Та що не минає? (Тарас Шевченко, I, 1963, 79).
2. Міряти себе, свій зріст.
3. розм. Намагатися що-небудь зробити. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 167).
4. тільки 3 ос. Виражатися в якій-небудь мірі, величині. Звичайно, доби культурного розвитку не міряються кількома роками (Василь Еллан, II, 1958, 176).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 747.
Ілюстрації
|
