Відмінності між версіями «Ватаг»
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 296. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 296. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
Версія за 15:38, 11 листопада 2017
Ватаг, -га, м. 1) = Батажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30. 2) Старшій надь пастухами. Ватаг найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. І. 189.
==Сучасні словники==\ВА́ТА́Г, а, чол. 1. Той, хто керує ватагою; ватажок. Попереду молодий ватаг На воронім коні грає (Павло Чубинський, V, 1874, 1052). 2. Старший чабан. Згадуються йому оповідання вівчарського ватага (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 259). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 296.
Ватаг — той, хто керує ватагою; ватажок, верховода (напр.: Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)) Ватаг — старший чабан. Ватаг — провідник групи колядників, який несе багатокутну зірку (зві́зду), прилаштовану на палиці.
Джерела та літератураСловник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 296. |
