Відмінності між версіями «Коріння»
(→Фразеологізми) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 67: | Рядок 67: | ||
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980), том 4 (1973), стор. 292. | Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980), том 4 (1973), стор. 292. | ||
| − | Всесвітній словник української мови | + | Всесвітній словник української мови |
| − | + | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 20:31, 9 листопада 2017
Корі́ння, -ня, м. соб. 1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР. 2) Пряности. Желех. Ум. Коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Корі́ння, -ня, м. соб. 1) Коренья.
- На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії
- посікає. Дума.
- В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля. К. ЧР.
2) Пряности. Желех. Ум. Коріннячко.
- Щоб ті сади висохли аж до коріннячка. Чуб.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Збірн. до корінь
- Буря вирвала кілька дубів з корінням (Панас Мирний, III, 1954, 188);
- Масна земля оживляла коріння, гнала по стовбурах соки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 60);
- Корінці деяких рослин використовують як ліки. Під полом лежали усякі трави і коріння: м'ята, любисток, терлич, папороть (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189);
- — Не буде зараження, — запевнив Денис. — У мене є всякі медикаменти і коріння (Олесь Гончар, III, 1959, 43).
♦ Докопуватися (докопатися) до коріння див. докопуватися; Коріння пускати (пустити) в що, в чому:
а) міцно, надовго закріплюватися де-небудь.
- Люди стали на мирну колію, вже Радянська влада пустила глибоке коріння в народ (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 59);
б) набувати особливої сили, постійності (про почуття, звички тощо).
- Бажання бавити собою, грати певну роль, чути похвали й сміх навколо себе пустили коріння в моїй душі (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 104).
2. Коренеплоди, що уживають зі стравами, напоями; прянощі.
- Отаман виніс із кімнати здорову пляшку горілки, настояну на жовтому корінні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 224);
- М'ясо дичини іноді шпигують ароматичним корінням (Технологія приготування їжі, 1957, 50).
Фразеологізми
вирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що. Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь.
- І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе. Небезпремінно зайду, коли твоє кодло буду із коренем виривати” (М. Стельмах);
- Нахвалявся прийти із сокирою та й викорчувати вас із корінням... (А. Дімаров);
// тільки док. Покінчити з ким-, чим-небудь, позбутися когось, чогось.
- — Нема йому більше місця в Ольжинім серці! — пристукнула Ірина кулачком по Кочубеєвому столу. — З корінням, каже, вирву з душі того проклятущого... (О. Гончар).
пусти́ти / рідше пуска́ти корі́ння (ко́рінь) в що, в чому.
1. Прижитися, закріпитися, обжитися де-небудь.
- Уявіть тих, хто залишив своє чисте, молоде, чудове місто, яким пишався, у якому вже пустив коріння, народжував дітей (Ю. Щербак);
- Пристав до вдовиці у прийми: двоє дітей, батько старий, хазяйство не яке, зате млин оце. Якщо як, то, може, й зовсім коріння пущу отут (А. Головко);
- Там ви пустили корінь, бо там ваша Василина .. до колиски клала та й співала вашим дітям (І. Чендей).
2. Стати постійним; надійно, міцно утвердитися.
- Розлад у Сніжковій сім’ї все глибше пускав коріння своє (К. Гордієнко);
- Ідея не задовольняється тим, що існує зараз, ні, вона прагне пустити коріння глибше, переконати вас, що вона вічна (В. Підмогильний).
- пуска́ти корінці́. Писар почув, що в йому запалюється злість, що вона пускає в його душі корінці (І. Нечуй-Левицький).
сяга́ти [свої́м] корі́нням куди. Вести, брати свій початок з дуже давніх часів; мати давні витоки, першооснови.
- Історія східних слов’ян своїм корінням сягає в глибоку давнину (Іст. укр. літ.).
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980), том 4 (1973), стор. 292.
Всесвітній словник української мови
