Відмінності між версіями «Помахати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Wiggly-Fingers.jpg|x140px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Wiggly-Fingers2.jpg|x140px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 17:41, 23 листопада 2017
Помаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) = Помахувати. Ой де моя миленькая похожає, да шитими рукавами помахає. Чуб. III. 190. 2) См. Помахувати.
Зміст
Сучасні словники
ПОМАХА́ТИ, аю, аєш, док.
1. чим. Махнути чимсь у повітрі кілька разів. Зоня помахала хусточкою в себе перед носом (Леся Українка, III, 1952, 654); Варвара на прощання помахала Васькову рукою (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 335);
// Махати чим-небудь якийсь час. Побачивши господаря й гостей, він [пес] приязно помахав хвостом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 67).
2. розм. Док. до махати 2.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 114.
Ілюстрації
|
|
