Відмінності між версіями «Докривати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dach2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dach.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 11:25, 21 листопада 2017
Докрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. докрити, -крию, -єш, гл. Оканчивать, окончить крыть. Докривши клуні, вернувсь я до діда. Г. Барв. 178.
Зміст
Сучасні словники
ДОКРИВАТИ, аю, аєш, недок., ДОКРИТИ, ию, иєш, док., перех. Закінчувати крити що-небудь; крити до кінця, до якогось місця. — Звідки я хату докрию, коли й снопа околоту не маю? (Юрій Яновський, I, 1954, 32); Докрити до причілка.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 355.
Ілюстрації
|
|
