Версія за 10:30, 13 листопада 2017

Словник Грінченка

Таборитися, -рю́ся, -ришся, гл. Располагаться лагеремъ, станомъ, таборомъ. Шейк.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник(1970-1980)

ТАБОРИ́ТИСЯ, рюся, ришся, недок. 1. Розташовуватися табором для перепочинку, ночівлі тощо (про великі групи людей). Скільки видно, таборяться по пісках наїжджі, біліють ятки та намети (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 33); В сиву давнину біля цієї могили таборилися стійбища кочівників (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11); Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, — уже таборились (Яків Баш, Надія, 1960, 238). 2. перен. Збиратися групами; скупчуватися. Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Юрій Яновський, II, 1958, 183); Все місто в ці дні пропахло кізяками та плавневим сіном. Всюди гамірливо таборяться війська, іржуть коні (Олесь Гончар, II, 1959, 102); // Розташовуватися у великій кількості на невеликій площі один біля одного (про предмети тощо). — А наші хатки на колесах, правда, гарненькі? — киває Василинка на яскраві жовто-червоні та голубенькі вагончики, що, наче автобуси на стоянці, таборяться внизу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 191); На схилах таборилися хмари (Семен Скляренко, Помилка, 1933, 104). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 10.

Словник України online

табори́тися – дієслово недоконаного виду

Словопедія

ТАБОРИТИСЯ ставати табором <кошем>, р. таборувати; док. ОТАБОРИТИСЯ, окошитися

Орфоепічний словник української мови

таборитися

[табори/тиес'а] -боур'у/с'а, -ри/с':а, -ри/ц':а, -риемо/с'а, -риете/с'а, -р'а/ц':а; нак. -ри/с'а, -боур'і/ц':а

Ілюстрації