Відмінності між версіями «Сумливий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''СУМЛИ́ВИЙ''', а, е, нар.-поет. Те саме, що сумний 1. Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: «Сумлива невістка, сумлива» (Павло Чубинський, III, 1872, 206); Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі... (Іван Манжура, Тв., 1955, 129). | |
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 838. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 19:58, 3 листопада 2017
Сумливий, -а, -е. Постоянно печалящійся. Сумлива невістка, сумлива. Чуб. III. 206.
Зміст
Сучасні словники
СУМЛИ́ВИЙ, а, е, нар.-поет. Те саме, що сумний 1. Піде [свекруха] до сусіда, обсудить: «Сумлива невістка, сумлива» (Павло Чубинський, III, 1872, 206); Прости ж, старий Дніпро, і, мов дітей своїх, Ласкаво привітай ти співи ці сумливі... (Іван Манжура, Тв., 1955, 129).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 838.
Ілюстрації
|
|
|
|
