Відмінності між версіями «Цмолити»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
'''ЦМО́ЛИТИ''', лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що цмулити. Полилася з тихим бульканням вода в корито. Припаде до неї гарячими зі сну губами худобина, цмолить, прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п'є — не нап'ється (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107);Засіли [людці] кругом столу коло Чіпчиної горілки; п'ють собі, патякають, люльки цмолять (Панас Мирний, II, 1954, 155). | '''ЦМО́ЛИТИ''', лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що цмулити. Полилася з тихим бульканням вода в корито. Припаде до неї гарячими зі сну губами худобина, цмолить, прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п'є — не нап'ється (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107);Засіли [людці] кругом столу коло Чіпчиної горілки; п'ють собі, патякають, люльки цмолять (Панас Мирний, II, 1954, 155). | ||
| + | '''ЦМУ́ЛИТИ''', лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. З насолодою пити, смоктати. А чорниця п'є — не нап'ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Марко Вовчок, VI, 1956, 326); Як же внесли з комори горілки, Кирило Тур, замість щоб шановати [шанувати] гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неї, як воду (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 151); Хлопці мовчки цмулили калганівку, смалили сигарети (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 40); | ||
| + | // Курити, смоктати (люльку, цигарку). | ||
| + | '''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 242.''' | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 08:29, 22 листопада 2017
Цмо́лити, -лю, -лиш, гл. = Цмулити. Сим. 183.
Зміст
Сучасні словники
ЦМО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. Те саме, що цмулити. Полилася з тихим бульканням вода в корито. Припаде до неї гарячими зі сну губами худобина, цмолить, прихекуючи, забиває спрагу після душної ночі в хліві, п'є — не нап'ється (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107);Засіли [людці] кругом столу коло Чіпчиної горілки; п'ють собі, патякають, люльки цмолять (Панас Мирний, II, 1954, 155). ЦМУ́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, розм. З насолодою пити, смоктати. А чорниця п'є — не нап'ється. — Вона, мабуть, вже цілісіньке відерце вицмулила, — кажу, — та все цмулить (Марко Вовчок, VI, 1956, 326); Як же внесли з комори горілки, Кирило Тур, замість щоб шановати [шанувати] гостя, узяв боклагу да й почав цмулити з неї, як воду (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 151); Хлопці мовчки цмулили калганівку, смалили сигарети (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 40); // Курити, смоктати (люльку, цигарку). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 242.
Ілюстрації
|
|
|
|
