Відмінності між версіями «Збаня»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зб]] | [[Категорія:Зб]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[https://sum.in.ua/ Словник української мови в 11-томах]=== | ||
ЗБАНЯ́, я́ти, с., діал. Невеликий дзбан. * У порівн. Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива (Рудан., Тв., 1956, 125). | ЗБАНЯ́, я́ти, с., діал. Невеликий дзбан. * У порівн. Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива (Рудан., Тв., 1956, 125). | ||
| + | |||
| + | ===[https://goroh.pp.ua/ Онлайн-бібліотека "ГОРОХ"]=== | ||
| + | * ''Взяла [Ганнуся] .. збаня .., набрала води з коновки та й запитала: – Чи підливати, дідуню?'' (М. Устиянович) | ||
| + | * ''У хатині бриніли мухи. Сідали на хліб та й їли, залізали в збаня та й воду пили.'' (В. Стефаник) | ||
| + | * ''Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі – як збанята; Сама чорнобрива.'' (С. Руданський) | ||
| + | [https://slovnyk.ua/ '''<big>Тлумачний словник української мов</big><big>и</big>'''] | ||
| + | |||
| + | '''Збан''' - іменник, чоловічий рід, неістота. | ||
| + | |||
| + | |||
==Дзбан== | ==Дзбан== | ||
| + | ===[https://sum.in.ua/ Словник української мови в 11-томах]=== | ||
| − | Дзбан, джбан, розм. жбан (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»), у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага». | + | # Дзбан, джбан, розм. жбан (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»), у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага». |
| + | # Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»). | ||
| − | + | ''Варіант '''дзбан''' | |
| + | запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban).'' | ||
Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст. | Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст. | ||
| + | |||
| + | ==Світлини== | ||
| + | [[Файл:Dzban200424.jpg|200px|thumb|left|]] | ||
| + | |||
| + | |||
==Приказки, мовні звороти== | ==Приказки, мовні звороти== | ||
| − | + | * До пори ''жбан'' воду носить. | |
| − | + | * До часу ''збан'' воду носить та людей пити просить. | |
| − | + | * Доти ''збанок'' воду носить, доки йому вухо не урветься. | |
| − | + | * Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей ''джбан''. | |
Версія за 13:48, 20 квітня 2024
Збаня́, -ня́ти, с. 1) Маленькій жбанъ. Ум. Збанятко. Каменец. у. 2) мн. Раст. Campanula ranunculoides. Вх. Пч. 1. 9.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови в 11-томах
ЗБАНЯ́, я́ти, с., діал. Невеликий дзбан. * У порівн. Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива (Рудан., Тв., 1956, 125).
Онлайн-бібліотека "ГОРОХ"
- Взяла [Ганнуся] .. збаня .., набрала води з коновки та й запитала: – Чи підливати, дідуню? (М. Устиянович)
- У хатині бриніли мухи. Сідали на хліб та й їли, залізали в збаня та й воду пили. (В. Стефаник)
- Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі – як збанята; Сама чорнобрива. (С. Руданський)
Тлумачний словник української мови
Збан - іменник, чоловічий рід, неістота.
Дзбан
Словник української мови в 11-томах
- Дзбан, джбан, розм. жбан (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»), у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага».
- Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»).
Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban).
Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.
Світлини
Приказки, мовні звороти
- До пори жбан воду носить.
- До часу збан воду носить та людей пити просить.
- Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься.
- Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан.
