Відмінності між версіями «Докінчати»
(Створена сторінка: '''Докінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл''= '''Докінчити. '''''Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою робо...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Докінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл''= '''Докінчити. '''''Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! ''К. Досв. 137. ''А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. ''К. Св. П. 1 кн. М. II. 2. | '''Докінча́ти, -ча́ю, -єш, '''''гл''= '''Докінчити. '''''Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! ''К. Досв. 137. ''А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. ''К. Св. П. 1 кн. М. II. 2. | ||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ДОКІНЧИ́ТИ див. докі́нчувати. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 352. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ДОКІНЧИТИ див. докінчувати. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 352. | ||
| + | ==Докінчати - це...== | ||
| + | Докінчати-Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. Сими днями кінчаю друге оповідання і радикально міняю життя (Коцюб., III, 1956, 418); Звісно,— діло заведено — треба ж його і кінчити… (Мирний, І, 1954, 288); Він сидів на лавочці, терпляче дожидаючись, поки йому кінчать забинтовувати голову (Трубл., II, 1955, 160); // Завершувати навчання де-небудь. В той рік, коли починалася Велика Вітчизняна війна, Оля кінчала десятирічку (Ле, Опов. та нариси, 1950, 316); Перед війною вони стільки чекали з Юрієм, доки кінчать інститут, одружаться, будуть спільно працювати (Гончар, III, 1959, 185); // з ким— чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови. [Анна Петрівна:] Кінчайте-бо швидше з дітьми та йдіть до нас! (Стар., Вибр., 1959, 144); Двоє саней вже були навантажені.. дровами, гвинтівками.. Артем наказав кінчати з третіми саньми і бути напоготові (Головко, II, 1957, 567). | ||
Версія за 20:47, 30 листопада 2014
Докінча́ти, -ча́ю, -єш, гл= Докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав Бог дня сьомого діло своє, що зробив. К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ДОКІНЧИ́ТИ див. докі́нчувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 352.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОКІНЧИТИ див. докінчувати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 352.
Докінчати - це...
Докінчати-Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. Сими днями кінчаю друге оповідання і радикально міняю життя (Коцюб., III, 1956, 418); Звісно,— діло заведено — треба ж його і кінчити… (Мирний, І, 1954, 288); Він сидів на лавочці, терпляче дожидаючись, поки йому кінчать забинтовувати голову (Трубл., II, 1955, 160); // Завершувати навчання де-небудь. В той рік, коли починалася Велика Вітчизняна війна, Оля кінчала десятирічку (Ле, Опов. та нариси, 1950, 316); Перед війною вони стільки чекали з Юрієм, доки кінчать інститут, одружаться, будуть спільно працювати (Гончар, III, 1959, 185); // з ким— чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови. [Анна Петрівна:] Кінчайте-бо швидше з дітьми та йдіть до нас! (Стар., Вибр., 1959, 144); Двоє саней вже були навантажені.. дровами, гвинтівками.. Артем наказав кінчати з третіми саньми і бути напоготові (Головко, II, 1957, 567).
