Відмінності між версіями «Юга»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Юга, -ги, '''''ж. ''Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. ''Юга це Петро вівці жене. ''Мнж. 157. ''У юзі сонце бреде. ''Черк. у. ''Як юга повів, гречка уся пропаде. ''Нѣжин. у. ''Юга йде, чи не горить де село, або що. ''Черк. у. | '''Юга, -ги, '''''ж. ''Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. ''Юга це Петро вівці жене. ''Мнж. 157. ''У юзі сонце бреде. ''Черк. у. ''Як юга повів, гречка уся пропаде. ''Нѣжин. у. ''Юга йде, чи не горить де село, або що. ''Черк. у. | ||
[[Категорія:Юг]] | [[Категорія:Юг]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | [http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ЮГА́, и, жін. | |
| − | + | ||
| + | 1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224). | ||
| + | |||
| + | 2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94); | ||
| + | // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342). | ||
Версія за 12:44, 4 грудня 2016
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.
Сучасні словники
[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ЮГА́, и, жін.
1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342).
