Відмінності між версіями «Гнилиця»

Версія за 00:45, 1 грудня 2016

Гнилиця, -ці, ж. Дикая груша, которую ѣдятъ только прогнившею. Ном. № 12217. Ум. ниличка.

Сучасні словники

• Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГНИЛИ́ЦЯ, і, жін. Пригнилий плід дикої груші. — Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця... Вертайтеся, бо нічим поживиться (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 204); Сад.. ще виповнений осінніми пахощами яблук, слив, гнилиць (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 195).

Ілюстрації

Медіа

Поєзія

Балада про соняшник

В соняшника були руки і ноги,

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду,

І раптом побачив сонце,

Красиве засмагле сонце,

В золотих переливах кучерів,

У червоній сорочці навипуск,

Що їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари у небі…

І застиг він на роки і на століття

В золотому німому захопленні:

— Дайте покататися, дядьку!

А ні, то візьміть хоч на раму.

Дядьку, хіба вам шкода?!

Поезіе, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

1962

Див. також

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 93.
2. Текст наводимо по книзі Антологія української поезії (том 6). Українська Радянська поезія. Твори поетів, які ввійшли в літературу після 1958 р. — Київ, відавництво

художньої літератури «Дніпро», 1986.

Зовнішні посилання