Відмінності між версіями «Сварка»
(→Ілюстрації) |
(→Джерела та література) |
||
| Рядок 44: | Рядок 44: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
# Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 65. | # Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 65. | ||
| + | # Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 4, ст. 103. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 00:07, 1 грудня 2016
Сварка, -ки, ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Лубен. у. Добра жилба, коли сварки нема. Ном. № 327 7.
Зміст
Сучасні словники
СВАРКА, и, жін. 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами. Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чайченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Марко Вовчок, I, 1955, 245); Зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 36);
// Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 218);
// Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. Їй навіть чудно, що з ковалихою вони часто у сварці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43).
2. Грубі, образливі слова; лайка. Дома його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143).
3. рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..! (Панас Мирний, IV, 1955, 181).
Сварка и, ж. 1. Гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами Ми перечули через людей, що зчинилась сварка між шинкарем і Чай-ченком і що вигнав шинкар Чайченка з шинку (Вовчок, І, 1955. 245); Зайшла в них жвава суперечка. Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Рильський, III, 1961, 172); Сварка кінчилася тим, що Женя образливо вигукнула: «Ти не подруга мені! Не хочу більше тебе знати!» — і побігла (Хижняк, Тамара, 1959, 36); // Голоси людей, що сваряться. Старий Павло вийшов із хати, зачувши жінчин голос і сварку з синами (Коб., III, 1956, 476); Батько, зачувши сварку, люто накричав на них (Тют., Вир, 1964. 218); // Стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин. їй навіть чудно, що з ковалихою вони часто у сварці (Коцюб.. II. 1955, 43).
Заходити (зайти) в сварку; Заводити (завести) сварку — починати сваритися. — Нехай же мене господь милосердний боронить, щоб я в тобою н сварку заходила,— кажу (Вовчок, І< 1955, 6); Не було в селі такого газди. Щоб ти з ним у сварку або в бійку Не зайшов (Фр., XIII, 1954, 344); Сократ був розумний чоловік, з бабою сварки не заводив (Мак., Вибр., 1956, 325). Грубі, образливі слова; лайка. Дома його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Март., Тв., 1954, 143). рідко. Нахваляння зробити кому-небудь прикрість, учинити зло; погроза. Не дай же, боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину..І (Мирний, IV, 1955, 181).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 65.
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 103.
