Відмінності між версіями «Велетенський»
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:огрггргшрол.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:огрггргшрол.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:KROfNVG.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:KROfNVG.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:кальмар.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 21:31, 30 листопада 2016
Велетенський, -а, -е. Исполинскій, гигантскій. Уман. І. 68.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ, а, е. 1. Дуже великий за розмірами, силою прояву і т. ін. Це була людина велетенських розмірів, з могутньо розвиненим важким тілом (Іван Микитенко, II, 1957, 499); Тоді Коловратський набрав повні легені повітря і раптом гримнув на повну силу своєї велетенської горлянки (Юрій Смолич, II, 1958, 37); Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Робітники приносили дивні, хвилюючі чутки про нові велетенські заводи (Олесь Донченко, II, 1956, 9); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57). 2. перен. Сповнений чогось надзвичайного, що вимагає для свого здійснення величезних зусиль, мужності і т. ін. Може вмерти і людина і розсипатись на порох — та горітиме на зорях велетенське її діло! (Юрій Яновський, V, 1959, 39); Велетенські бачу цілі я На обріях світів (Максим Рильський, I, 1956, 127). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 317.
Ілюстрації
|
|
|
|
