Відмінності між версіями «Єдиниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дочка.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дочка.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Папа и дочь.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Папа и дочь.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Семья1.png|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 20:27, 30 листопада 2016
Єдиниця, -ці, ж. Единственная дочь, то-же, что и одиниця 2. Ой у вдови единица та ще не віддана. Чуб. V. 363. Ум. Єдиничка.
Зміст
Сучасні словники
ЄДИНИ́ЦЯ, і, жін., діал. Те саме, що єдиначка. Мати вхопила свою пещену єдиницю долонями за щоки й поцілувала (Нечуй-Левицький, III, 1956, 236). Словник української мови: в 11 томах.
Їдениця, -ці, ж. = єдиниця. Ой була я у батенька та їдною їденицею. Грин. III. 681.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 495.
