Відмінності між версіями «Хисть»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | '''Тлумачення слова у сучасних словниках''' |
| + | |||
| + | '''ХИСТ''', у, чол. | ||
| + | 1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. А в городі бузина, на їй листу нема — Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Павло Чубинський, V, 1874, 9); З нагоди Щуриного приходу куховар мінометників Гриша жарив і шкварив різні делікатеси, на які тільки вистачало у нього хисту (Олесь Гончар, III, 1959, 200); Гордій заклопотано прикладав увесь свій хист господаря, щоб бути корисним бабусі (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 240); Із ремісничого недавно, А скільки хисту в їх руках! (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 95); | ||
| + | // Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. Треба пам'ятати, що письменників у зародку і письменників з великим хистом в народі більше, ніж.. спершу здається (Степан Васильченко, IV, 1960, 59); Відомо, як Леся Українка гартувала свій мужній хист, своє разюче слово в чистому полум'ї творчості Пушкіна і Чернишевського (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 33); Крім краси, гадала Марина, для кіноактриси потрібен ще хист, талант; може, він у неї і є, та як його виявити? (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 149); | ||
| + | // до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. Хороше обличчя, люб'язна розмова, перевита жартами, хист до танців — все се було за нього, все слугувало йому на користь (Панас Мирний, III, 1954, 190); Що Каргат має якийсь хист до.. науки, — це Валентин Модестович ладен був припустити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 26); Біля Варвариного станка пристояв [Мануйло], задивившись, як стриже. — Хист у тебе, Варваро, до цього діла... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 159); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити, але вимагав панського на це дозволу (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 10). | ||
| + | ♦ Тобі (вам і т. ін.) не хист, з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями. — Тобі не хист з Енеєм биться, Не хист з Лавинієй [Лавинією] любиться, Ти, бачу, здатний бить собак (Іван Котляревський, I, 1952, 214). | ||
| + | 2. діал. Огорожа, захисток. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Словник Грінченка). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 60. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 01:05, 29 листопада 2016
Хисть, -ті, ж. = Хист. К. ЧР. 128. Запорозька хисть. К. ЧР. 150. Тьфу на їх хисть, та й годі. Шевч. 295.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ХИСТ, у, чол. 1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. А в городі бузина, на їй листу нема — Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Павло Чубинський, V, 1874, 9); З нагоди Щуриного приходу куховар мінометників Гриша жарив і шкварив різні делікатеси, на які тільки вистачало у нього хисту (Олесь Гончар, III, 1959, 200); Гордій заклопотано прикладав увесь свій хист господаря, щоб бути корисним бабусі (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 240); Із ремісничого недавно, А скільки хисту в їх руках! (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 95); // Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. Треба пам'ятати, що письменників у зародку і письменників з великим хистом в народі більше, ніж.. спершу здається (Степан Васильченко, IV, 1960, 59); Відомо, як Леся Українка гартувала свій мужній хист, своє разюче слово в чистому полум'ї творчості Пушкіна і Чернишевського (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 33); Крім краси, гадала Марина, для кіноактриси потрібен ще хист, талант; може, він у неї і є, та як його виявити? (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 149); // до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. Хороше обличчя, люб'язна розмова, перевита жартами, хист до танців — все се було за нього, все слугувало йому на користь (Панас Мирний, III, 1954, 190); Що Каргат має якийсь хист до.. науки, — це Валентин Модестович ладен був припустити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 26); Біля Варвариного станка пристояв [Мануйло], задивившись, як стриже. — Хист у тебе, Варваро, до цього діла... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 159); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити, але вимагав панського на це дозволу (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 10). ♦ Тобі (вам і т. ін.) не хист, з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями. — Тобі не хист з Енеєм биться, Не хист з Лавинієй [Лавинією] любиться, Ти, бачу, здатний бить собак (Іван Котляревський, I, 1952, 214). 2. діал. Огорожа, захисток. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 60.
Ілюстрації
|
|
|
|
