Відмінності між версіями «Хвостик»

Версія за 20:37, 26 листопада 2016

Хвостик, -ка, хвости́ченько, -ка, хво́стичок, -чка, м. Ум. отъ хвіст.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ХВО́СТИК, а, чол. 1. Зменш.-пестл. до хвіст 1 — 10, 12. Порося було сите, пахуче, з закоцюрбленим хвостиком (Нечуй-Левицький, III, 1956, 377); Раптом білка мотнула хвостиком і, опинившись на другім дереві, зникла у зелених вітах (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 47); Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу.. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290); Дуже чудно і навіть якось смішно дивитись, як на лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу.. їздити, властиве, зовсім нема по чому, ..але тут.. люди чіпляються до кожної приключки, щоб показати санки і хоч хвостик якого-небудь поганенького хутра (Леся Українка, V, 1956, 214); Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби. Крила в них сизі, груди червоні, хвостики чорні (Панас Мирний, I, 1949, 359); Яблука сиділи одне біля одного так щільно, що деякі з них були витіснені і трималися на довгих хвостиках (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 70); В воскові пальці бере делікатно, за білий хвостик редьку, і йому так приємно, що все таке гарне, ..смачне (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 186); Микола час од часу мугикав, підсідав до піаніно, брав акорди і знову захоплено, нервово викривляв хвостики на нотнім папері... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 16). ♦ Бігати (бігти, побігти, ходити і т. ін.) хвостиком (як хвостик) за ким — невідступно ходити за ким-небудь. Найбільше балакали люди, як Параска хвостиком бігала за паничем, з котрим вона, ще дівуючи, познайомилася (Панас Мирний, IV, 1955, 57); — Затримайте його! — мало не плачучи, попросила Жакліна, коли за Віталієм зачинилися двері. — Невже ж мені за ним хвостиком бігти? (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 168); Цілими годинами, як лекції повиучує, а своєї менторки, моєї дочки, немає, просиджує або хвостиком ходе [ходить] за мною Володя і говорить-говорить (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 129); Ніколи Івась не розлучався з матір'ю..; піде ж куди Горпина: у крамницю, або на річку, або до церкви, — і він за нею учепиться, як хвостик (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Тільки хвостиком мелькнути див. мелькнути. ШКАНДИБАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кульгати. Мемет, червоний і понурий, помітніше шкандибав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); [Пузир:] Скажи, Феноген, Карлу, що одна овечка.. має поранений хвостик; друга, чорненький лоб, шкандибає на праву задню ножку [ніжку] (Карпенко-Карий, II, 1960, 378); Старому від хати вже нікуди шкандибати! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 148); Еней од рани шкандибає В крові із строю в свій намет (Іван Котляревський, I, 1952, 284); По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає (Іван Франко, X, 1954, 12); Вовк шкандибав на трьох ногах (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 50); — Казали, сьогодні кудись їхати, так щоб віз налаштувати. А я як мазав, то запримітив, що передня вісь щось шкандибає (Панас Мирний, I, 1954, 242); * Образно. Почалися хвилини томливого чекання. Час тягся нестерпно повільно. Він ледве плентався. Він шкандибав, мов кульгавий пес (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 222).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 469.