Відмінності між версіями «Хвасоля»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
'''КВАСОЛЯ''' (Хвасоля (діал.)) | '''КВАСОЛЯ''' (Хвасоля (діал.)) | ||
одно- або багаторічна рослина, ліана або напівкущ з родини бобових, походить із Пд. Америки, зернова культура; для отримання їстівного насіння та стручків вирощують к. звичайну, з низьким стеблом (к. карликова) або в'юнку, висотою до 3 м (к. тичкова), також багатоцвітну. | одно- або багаторічна рослина, ліана або напівкущ з родини бобових, походить із Пд. Америки, зернова культура; для отримання їстівного насіння та стручків вирощують к. звичайну, з низьким стеблом (к. карликова) або в'юнку, висотою до 3 м (к. тичкова), також багатоцвітну. | ||
| + | Квасоля звичайна — однорічна трав'яниста рослина 0,5—3 метри заввишки (зустрічаються як карликові сорти, так і в'юнкі з довжиною стебла до 3 метрів). Стебло в частини сортів в'юнке, в іншої частини — пряме; сильно розгалужене, покрите рідкими волосками. Листя парноперисте, на довгих черешках. Квітки по 2—6 на довгих квітконіжках, 1—1,5 см довжиною. Колір від білих до темно-пурпурних і фіолетових, метеликових. Плоди — боби, висячі, 5—20 см довжини, 1—1,5 см завширшки, прямі або зігнуті. Колір від блідо-жовтих та зелених до темно-фіолетових, із 2—8 насінинами. Насіння 5—15 мм довжиною, еліптичні, колір від білих до темно-лілових та чорних, однотонні або мозаїчні, крапчасті або плямисті. | ||
| + | |||
1. Лузати квасолю; | 1. Лузати квасолю; | ||
| Рядок 29: | Рядок 31: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | {{#ev:youtube| | + | {{#ev:youtube|938519aZCyc}} |
| − | {{#ev:youtube| | + | {{#ev:youtube|ogT2MiG0Ph8} |
==Див. також== | ==Див. також== | ||
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8F Квасоля] | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8F Квасоля] | ||
| Рядок 43: | Рядок 45: | ||
[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3473/kvasolya Фармацевтична енциклопедія] | [http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3473/kvasolya Фармацевтична енциклопедія] | ||
| − | == | + | ==Цікаві факти== |
| + | 1. Квасоля — одна з головних рослин древнього землеробства Перу, Мексики й інших країн Південної і Центральної Америки. Вони є однією з прадавніх культур світу. Перша згадка про квасолю зустрічається в древніх китайських літописах 1280 р. до н. е. Квасоля була дуже популярною стравою в Древньому Римі. Римляни не лише споживали квасолю, але й виготовляли з квасолі пудру. | ||
| + | У Німеччині квасолю досі часто називають білильними бобами. До Європи її завезли після другої подорожі Колумба, а звідти вона потрапила до Росії в XVII–XVIII ст. Ймовірно, саме через це в нас квасолю довгий час називали французькими бобами. Спочатку її вирощували як декоративний чагарник, і лише з часом, наприкінці XVII ст. квасоля дістала широке поширення як овочева культура. | ||
| + | |||
| + | 2. У плодах квасолі містяться білки (в окремих сортах до 31%), вуглеводи (моно- й олігосахариди, крохмаль), азотисті речовини (в тому числі й незамінні амінокислоти), флавоноїди (кверцитурон), стерини та органічні кислоти (яблучна, малонова, лимонна). Містить вітаміни: піридоксин, тіамін, пантотенову й аскорбінову кислоти. У надземній частині квасолі знайдено флавоноїди (кемпферол-3-глюкозид, кемпферол-3-глюкоксилозид, міріцетін-3-глюкозид), лейкоантоцианіди (лейкодельфінідін, лейкоцианідін, лейкопеларгонідін) і антоціани (ціанідин, пеларгонідін, дельфінідін, петунідін-3-глюкозид і мальвідін-3-глюкозид). | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Версія за 17:52, 22 листопада 2016
Хвасоля, -лі, ж. = Квасоля. Високий, як тополя, а дурний, як хвасоля. Ном. № 6346. Ум. Хвасо́ленька, хвасо́лечка, хвасолька.
Зміст
Сучасні словники
КВАСОЛЯ (Хвасоля (діал.)) одно- або багаторічна рослина, ліана або напівкущ з родини бобових, походить із Пд. Америки, зернова культура; для отримання їстівного насіння та стручків вирощують к. звичайну, з низьким стеблом (к. карликова) або в'юнку, висотою до 3 м (к. тичкова), також багатоцвітну. Квасоля звичайна — однорічна трав'яниста рослина 0,5—3 метри заввишки (зустрічаються як карликові сорти, так і в'юнкі з довжиною стебла до 3 метрів). Стебло в частини сортів в'юнке, в іншої частини — пряме; сильно розгалужене, покрите рідкими волосками. Листя парноперисте, на довгих черешках. Квітки по 2—6 на довгих квітконіжках, 1—1,5 см довжиною. Колір від білих до темно-пурпурних і фіолетових, метеликових. Плоди — боби, висячі, 5—20 см довжини, 1—1,5 см завширшки, прямі або зігнуті. Колір від блідо-жовтих та зелених до темно-фіолетових, із 2—8 насінинами. Насіння 5—15 мм довжиною, еліптичні, колір від білих до темно-лілових та чорних, однотонні або мозаїчні, крапчасті або плямисті.
1. Лузати квасолю; 2. Павлик теребив у сінях квасолю (Б. Харчук);
Фразеологічний словник української мови
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля
Ілюстрації
 |
 |
 |
 |
 |
Медіа
{{#ev:youtube|ogT2MiG0Ph8}
Див. також
Джерела та література
Цікаві факти
1. Квасоля — одна з головних рослин древнього землеробства Перу, Мексики й інших країн Південної і Центральної Америки. Вони є однією з прадавніх культур світу. Перша згадка про квасолю зустрічається в древніх китайських літописах 1280 р. до н. е. Квасоля була дуже популярною стравою в Древньому Римі. Римляни не лише споживали квасолю, але й виготовляли з квасолі пудру. У Німеччині квасолю досі часто називають білильними бобами. До Європи її завезли після другої подорожі Колумба, а звідти вона потрапила до Росії в XVII–XVIII ст. Ймовірно, саме через це в нас квасолю довгий час називали французькими бобами. Спочатку її вирощували як декоративний чагарник, і лише з часом, наприкінці XVII ст. квасоля дістала широке поширення як овочева культура.
2. У плодах квасолі містяться білки (в окремих сортах до 31%), вуглеводи (моно- й олігосахариди, крохмаль), азотисті речовини (в тому числі й незамінні амінокислоти), флавоноїди (кверцитурон), стерини та органічні кислоти (яблучна, малонова, лимонна). Містить вітаміни: піридоксин, тіамін, пантотенову й аскорбінову кислоти. У надземній частині квасолі знайдено флавоноїди (кемпферол-3-глюкозид, кемпферол-3-глюкоксилозид, міріцетін-3-глюкозид), лейкоантоцианіди (лейкодельфінідін, лейкоцианідін, лейкопеларгонідін) і антоціани (ціанідин, пеларгонідін, дельфінідін, петунідін-3-глюкозид і мальвідін-3-глюкозид).
