Відмінності між версіями «Журналістика (спеціальність)»
(→Функції журналістики) |
(→Функції журналістики) |
||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
Виділяють загальні й спеціальні функції журналістики. | Виділяють загальні й спеціальні функції журналістики. | ||
| − | ==== Загальні функції ==== належать до числа основних, пов'язані з атрибутивними ознаками журналістики, виконуються кожним пресовим виданням, ТРК чи електронним ресурсом без винятку, незалежно від його розміру, накладу чи адресної спрямованості. | + | ===== Загальні функції ===== належать до числа основних, пов'язані з атрибутивними ознаками журналістики, виконуються кожним пресовим виданням, ТРК чи електронним ресурсом без винятку, незалежно від його розміру, накладу чи адресної спрямованості. |
==== Збирання, обробка й поширення інформації ==== - без цієї функції не можуть бути реалізовані інші завдання журналістики. Її виконують абсолютно всі друковані періодичні видання, радіостанції й телестудії, електронні газети й журнали. | ==== Збирання, обробка й поширення інформації ==== - без цієї функції не можуть бути реалізовані інші завдання журналістики. Її виконують абсолютно всі друковані періодичні видання, радіостанції й телестудії, електронні газети й журнали. | ||
Версія за 22:46, 11 листопада 2016
Журналістика – суспільно відповідальна професія. В умовах глобалізації інформаційного простору преса, радіо, телебачення, мультимедійні ресурси та комп’ютерні мережі є дієвими важелями управління суспільними процесами, розбудови громадянського суспільства. Чим далі, тим більшою стає потреба у журналістських кадрах нової формації, спроможних до самостійного осмислення державоутворюючих процесів та процесів розвитку суспільства, поглибленого аналізу та об’єктивного донесення інформації до широкої громадськості. ЗМІ називають «четвертою владою» - не тому, що журналісти мають якісь особливі преференції, а тому, що у разі виконання ними професійних обов’язків на високому фаховому рівні вони можуть суттєво впливати на суспільно-громадські відношення та процеси. Зокрема, особливого значення набуває журналістська діяльність у період виборів, оскільки саме із ЗМІ громадяни отримують інформацію, на основі якої вони можуть зробити свідомий вибір та реалізувати своє головне демократичне право – право на обрання представників до органів влади. Отже, розвиток засобів масової інформації, побудова інформаційного суспільства та впровадження високих інформаційних технологій у міжнародно-правову практику та внутрішньополітичну структуру держави ставить на порядок денний необхідність збільшення чисельності спеціалістів, підготовлених до оперативної інформаційно-аналітичної діяльності у галузі суспільних відносин та впровадження їхніх професійних навичок у практичну журналістську діяльність.
Зміст
Історія виникнення журналістики
Поява інформаційного спілкування
Форми інформаційного спілкування з'явилися вже на зорі людства. Це було необхідним кроком при переході від «первісного стада» до формування людських відносин. Величезну роль у цьому відіграли первинні форми праці формувалися людей, в процесі організації якого виникала необхідність обміну «повідомленнями». Спочатку це були знаки (у тому числі звукові), а потім стала виникати членоподільна мова. Так потреба в обміні інформацією призвела до розвитку форм знакового спілкування. Це знакова спілкування сприяло згуртуванню людей при організації поведінки в характерних для первісно-общинного ладу областях діяльності. При цьому знакова і більш за все несе інформацію мовне спілкування виступало як складова частина всього життя людей. Інформаційне спілкування, в якому опинилися, задіяні зір і слух, було потужним чинником впливу на людей і, що особливо важливо, - впливу у сфері громадського думки, яке тоді було чи не головною духовно організуючою силою в життєдіяльності людських спільнот. Мова, жест, міміка стали чинниками формування уявлень про навколишній світ і способом впливу на поведінку людей як членів спільнот вже при первісному ладі. Зв'язка «інформація - громадська думка» свідчить про те, що провісники майбутніх масово-інформаційних процесів стали зароджуватися в далекі часи.
Поява ораторських виступів
З виникненням держави форми громадського життя ускладнилися, розвернулися процеси поділу праці, сформувалися політичні інститути і з'явилися професійні політики. У цей час особливо активну роль у поширенні громадської інформації відіграють оратори. Політична діяльність великих ораторів давнини, зокрема, Демосфена (Греція) та Цицерона (Рим), являють яскравий прояв того, що можна вже з великою певністю назвати пражурналістской діяльністю, - цілеспрямоване поширення в масі людей відомостей, що роблять на них ідейно-психологічний вплив, формують їхні думки, уявлення, прагнення, що спонукають до тих чи інших діями. З давніх часів і до наших днів усні виступи ораторів були і залишаються найважливішою формою масово-інформаційної діяльності. Представники державної влади розсилали для оповіщення підданих своїх гінців: глашатаїв, дяків, герольдів. З усними формами поширення інформації пов'язані широко побутують зараз слова - «форум» (площа зборів у Римі), «Трибуна» (виборні посади), «віче» (збори у слов'ян), «дума» та ін Багато з них збереглися в назвах газет і журналів, що свідчить про міцних зв'язках журналістики з пражурналістіческімі явищами. Традиції ораторських виступів широко використовувала церква і релігійні діячі, що стояли на чолі масових рухів. Політичне красномовство було складовою суспільно-політичної діяльності вже в XVIII столітті, а пізніше виявилося важливим атрибутом парламентської культури, взагалі виступів перед широкою публікою, у тому числі на мітингах і зборах.
Поява письмових форм передачі інформації
Одночасно з усними розвивалися письмові форми масової інформаційної діяльності. Пізніше виникли прокламації, листівки та ін На їх основі сформувалися жанри публіцистики. Широко увійшли до журналістську практику. Всі ці форми суспільної комунікації виникли в давнину як форми пражурналістской діяльності. Тоді ж з'явилося й якусь подобу газети. У великих стародавніх державах усні форми поширення відомостей виявилися недостатніми, так само як і розсилання з гінцями письмових повідомлень. Тому виникли «писані» форми власне пражурналістікі - подібності газет у вигляді зведень актуальних матеріалів різного роду.
Функції журналістики
Виділяють загальні й спеціальні функції журналістики. ===== Загальні функції ===== належать до числа основних, пов'язані з атрибутивними ознаками журналістики, виконуються кожним пресовим виданням, ТРК чи електронним ресурсом без винятку, незалежно від його розміру, накладу чи адресної спрямованості.
==== Збирання, обробка й поширення інформації ==== - без цієї функції не можуть бути реалізовані інші завдання журналістики. Її виконують абсолютно всі друковані періодичні видання, радіостанції й телестудії, електронні газети й журнали. ==== Формування громадської думки ==== — громадська думка може бути сформована тільки через соціальний інститут масової інформації. За допомогою журналістики організовується обговорення важливих соціальних проблем, зацікавлені громадяни мають змогу висловити думку з широкого кола актуальних питань.
==== Спеціальні функції ==== залежать від виду масово-інформаційної діяльності, і для кожного вони є різними. Так у розважальній газеті відсутність ідеологічних матеріалів не дає здійснювати функції соціальної критики («сторожового собаки»), так само як партійна газета може не займатися розважанням та відпочинком своїх читачів.
==== Організаційна функція журналістики ==== допомагає суспільству самоорганізовуватися й структуризуватися. Через журналістику громадянське суспільство здійснює вплив на державні, господарські та громадські установи й організації, домагається розробки й прийняття необхідних рішень, здійснює роз'яснення прийнятих державних ухвал і постанов. Журналістика згруповує людей за інтересами: політичними, економічними, фаховими, художніми. Структура ЗМІ відображає політичну, фахову, економічну, вікову тощо структуру суспільства. ==== Функція «сторожового собаки» (соціальної критики) ==== — боротьба журналістики з суспільними вадами чи хворобами, захист законності й правопорядку від тих, хто намагається їх порушувати, від корумпованого чиновництва тощо Цей термін виник в американській теорії журналістики, як образ сторожового собаки, що охороняє дім і голосно гавкає при наближенні небезпеки.
Ідеологічна функція журналістики — пропаганда певних життєвих цінностей та агітація на їх підтримку. Ці поняття близькі, але мають істотні відмінності. Якщо пропаганда — це діяльність журналістики в справі поширення ідей, утвердження певної ідеології, формування історичної свідомості та художньої картини світу, то агітація — це діяльність журналістики в справі поширення оперативної інформації, що активно формує позицію читача, подаючи йому, як правило, приклади для наслідування. Від пропаганди й агітації невіддільна партійна журналістика, такий же пропагандистський, за визначенням, характер має сьогодні й релігійна журналістка. Але й загальні ЗМІ також зорієнтовані на пропаганду і агітацію здорового способу життя, моральних національних та загальнолюдських цінностей.
==== Культурна (культуротвірна) функція журналістики ==== — проявляється у трьох аспектах: носій культури — через систему літературно-художньої журналістики здійснюється поширення художніх творів, репродукцій малярства й фотомистецтва; журналістика подає широку хроніку мистецького життя, інформує про події в світовій культурі; мистецька критика, яка зародилася виключно як явище журналістики, і сьогодні, допомагає зорієнтуватися в потоці сучасної літератури, формує критичні оцінки, інтерпретації творів та мистецького процесу в цілому, створює попит на явища культури та мистецтва. ==== Розважальна функція журналістики ==== — допомагає людині у розслабленні й відпочинку. Вона проявляється через публікацію у пресі кросвордів, анекдотів, сторінок гумору, у створенні на радіо й телебаченні розважальних програм. ==== Рекламна функція журналістики. ==== Реклама — важливе джерело фінансування журналістики. Реклама істотно відмінна від журналістської інформації. Завдання журналістики — служити суспільству правдою, адекватно відображати соціальну дійсність. Завдання реклами — обслуговувати, забезпечувати просування товарів, послуг, комерційних фірм, публічних діячів.
Особливості спеціальності
Під час навчання студенти мають чудову можливість почати реалізовувати свій творчий потенціал. Перед ними ставиться задача на прикладі професійних зразків самостійно готувати тексти заміток, статей, інтерв’ю, телевізійних сюжетів, матеріалів інших жанрів. Наприклад, під час виробничої практики для студентів 5-6 курсів на телекомпанії «Сатурн» у 2008 році студенти мали змогу спостерігати за роботою професійних тележурналістів та аналізувати методи створення телевізійної продукції. Вони були залучені до самостійного виготовлення телематеріалів трьох основних жанрів – інформаційного, аналітичного, художньо-публіцистичного , а також були ознайомлені з принципами роботи з телевізійною технікою та роботою в кадрі. Метою курсу є знайомство студентів із основами виробництва навчальних фільмів для телебачення. Студенти знайомляться з теорією та практикою телевиробництва на всіх етапах – від проведення дослідження на обрану тему до кінцевих етапів роботи над фільмом. Курс знайомить слухачів із основними типами документальних фільмів, основними прийомами режисури, що використовується у виробництві фільмів.
- можливість самореалізуватися;
- мати творчу характером роботу;
- доносити до людей правду, примножувати в світі добро, боротися за справедливість;
- впливати на формування суспільної свідомості, громадської думки;
- спілкуватися з видатними людьми, прожити цікаве життя;
- першим опинятися в гущині подій, осягати глибинний зміст явищ, причини і наслідки, витлумачувати їх для загалу;
- стати знаменитим, мати гарні заробітки, посідати престижне місце в структурі суспільства.
Журналіст виконує такі функції:
- діяльність у сфері радіомовлення та телебачення;
- діяльність у друкованих ЗМІ;
- діяльність в інформагенції;
- діяльність у сфері агенцій друку;
- діяльність у професійних організаціях (розповсюдження інформації та зв’язок із громадськістю);
- діяльність громадських організацій;
- діяльність політичних організацій;
- консультування з питань журналістської діяльності;
- робота з базами даних;
- рекламна діяльність;
- виконання фоторобіт;
- виконання відеоробіт.
Види діяльності
Підготовлений фахівець володіє прийомами та методами створення сучасної друкованої та аудіовізуальної журналістики. Він може здійснювати такі види діяльності:
- рекламно-інформаційну;
- рекламну-управлінську;
- рекламно-виробничу;
- рекламно-торговельну;
- організаційно-рекламну;
- маркетингово-рекламну;
- інформаційно-творчу;
- інформаційно-комунікаційну;
- інформаційно-управлінську;
- інформаційно-аналітичну;
- інформаційно-соціологічну;
- художньо-творчу;
- культурно-просвітню;
- аналітичну;
- науково-дослідну;
- експертно-консультаційну.
Профіль випускника
Випускник спеціальності «Журналістика» вміє аналітично мислити, виважено висловлюватися, оперувати зображенням і звуком, налагоджувати контакти між людьми. Це - основа основ журналістського успіху. З необхідних практичних моментів - знання основних елементів публічних виступів і механізму проведення бесід, використання та пошук джерел інформації та перевірка отриманих даних особливо корисні на початковій стадії професійної кар'єри, а також це відмінна можливість продовження навчання на рівні магістра.
Перелік майбутніх посад
---фахівець із журналістики (кореспондент, власний кореспондент, спеціальний кореспондент, коментатор, оглядач у галузях: пресова журналістика, тележурналістика, радіожурналістика, фотожурналістика, інтернет-журналістика, міжнародна журналістика);
---відповідальний випусковий;
---начальник відділу (в газеті, на телебаченні, радіо, в інформагенції);
---менеджер у сфері надання інформації;
---менеджер у сфері журналістики;
---літературний співробітник;
---коректор;
---телеведучий;
---радіоведучий;
---експерт із суспільно-політичних питань;
---консультант із суспільно-політичних питань (у політичних партіях, громадських організаціях).
Перелік дисциплін, що вивчаються
Діючими навчальними планами для студентів - майбутніх бакалаврів і фахівців із редагування й журналістики передбачено вивчення декількох циклів дисциплін. Перший цикл – загальноосвітні гуманітарні й соціально-економічні дисципліни; другий – фундаментальні дисципліни; третій – професійно-орієнтовані дисципліни; четвертий – вибіркові дисципліни. Перший і другий із них є загальними для редакторів і журналістів, а третій і четвертий – суттєво відрізняються. Є дві спеціалізації: реклама й PR (спеціальність "Видавнича справа і редагування"), публіцистика (спеціальність "Журналістика").
- Історія української та зарубіжної журналістики
- Журналістська та редакційна майстерність
- Кореспондент і спеціальний кореспондент у газеті
- Радіожурналістика
- Видавнича справа та редагування
- Міжнародна журналістика
- Теорія масової інформації та комунікації
- Інформаційні війни
- Українська мова за профільним спрямуванням
- Світові комунікаційні системи та інформаційні моделі ЗМІ
- Публіцистика
- Технічне редагування та художнє оформлення видань
- Комп’ютерна графіка
- Текстознавство
- Практична стилістика
- Риторика
- Сучасна книговидавнича справа
- Історія редагування в Україні
- Видавничо-поліграфічні технології та стандарти
Вступникам
Інформацію для вступників Ви можете переглянути за наступними посиланнями:
Медіа
Інфографіка
Ментальна карта
Ментальна карта доступна по посиланню Дисципліни, що вивчаються
