Відмінності між версіями «Мить»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Мить, -ті, '''''ж. ''Мигъ, мгновеніе. ''Як махнув, так у одну мить і набрав води. ''Рудч. Ск. II. 82. ''Все змішалось в одну мить і злилось докупи. ''Левиц. ''Коли хто випалить з рушниці, ти в ту ж мить побачиш світ. ''Ком. II. Миттю. Мигомъ. ''Миттю подала на стіл гарячих млинчиків. ''К. ЧР. 242. ''І миттю осідлавши рака, схвативсь на його як бурлака. ''Котл. Ен. І. 6. '''Говорити миттю'''. Говорить скороговоркой. Александров. у. | + | [http://sum.in.ua/s/mytj Мить] - і, жін. Дуже короткий проміжок часу; момент (у 1 знач.). Він нахилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39); |
| + | // чого, яка. Певний відрізок часу. Важке зітхання з плачем вирвалось якраз у ту мить, коли зробилося тихо (Панас Мирний, III, 1954, 77); Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 313). | ||
| + | В одну (єдину) мить — дуже швидко. За димом палахнуло полум'я й обхопило клуню в одну мить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 197); В єдину мить відійшло вбік усе, про що мріялось. Нема зору (Олесь Гончар, III, 1959, 267); В ту (цю) ж мить; Ту (цю) ж мить; Тієї ж миті — одразу ж, зараз же. Як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Лесь Мартович, Тв., 1954, 164); Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Він раптом, весь здригнувшись, рвучко підвівся на коліна. З вогневої, з-поміж радісного різноголосся солдатських басів несподівано виділився дівочий голос. Тієї ж миті він побачив Ясногорську (Олесь Гончар, III, 1959, 394); За [якусь] мить: а) протягом дуже короткого відрізку часу. Грозова хмара вихлюпнула зливу За мить одну (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 166); б) невдовзі, одразу ж після чого-небудь. Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 211); Попрощався зі всіма, а їй значуще й добре посміхнувся, скочив на сноповий віз Щербини, та й за якусь мить рання курява покрила і віз, і хлопця (Михайло Стельмах, I, 1962, 472); в) безпосередньо перед чим-небудь, незадовго до чогось. Ось підійшла вона — і зір у зорі тоне.. А перед цим, за мить, я кляв її за муки (Володимир Сосюра, II, 1958, 158); На [якусь, недовгу і т. ін.] мить — на короткий час, ненадовго. Душно конать у знесиллі... Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі 3 ліжка мене підніміть! (Павло Грабовський, I, 1959, 53); [Жірондист:] Я часами тут оживав на невелику мить, і серце билось так, мов у живого (Леся Українка, II, 1951, 180); На якусь мить Глухов розгубився (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 28); Ні на мить — навіть на дуже короткий час. Затлівся присок дрібними зірками, та вогник не спалахнув ні на мить (Леся Українка, I, 1951, 282); Забути я не зможу Тебе до смерті ні на мить (Любов Забашта, Вибр., 1958, 145).'''Мить, -ті, '''''ж. ''Мигъ, мгновеніе. ''Як махнув, так у одну мить і набрав води. ''Рудч. Ск. II. 82. ''Все змішалось в одну мить і злилось докупи. ''Левиц. ''Коли хто випалить з рушниці, ти в ту ж мить побачиш світ. ''Ком. II. Миттю. Мигомъ. ''Миттю подала на стіл гарячих млинчиків. ''К. ЧР. 242. ''І миттю осідлавши рака, схвативсь на його як бурлака. ''Котл. Ен. І. 6. '''Говорити миттю'''. Говорить скороговоркой. Александров. у. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Версія за 20:22, 4 листопада 2016
Мить - і, жін. Дуже короткий проміжок часу; момент (у 1 знач.). Він нахилився вперед, витягнув шию і ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 39); // чого, яка. Певний відрізок часу. Важке зітхання з плачем вирвалось якраз у ту мить, коли зробилося тихо (Панас Мирний, III, 1954, 77); Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 313).
В одну (єдину) мить — дуже швидко. За димом палахнуло полум'я й обхопило клуню в одну мить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 197); В єдину мить відійшло вбік усе, про що мріялось. Нема зору (Олесь Гончар, III, 1959, 267); В ту (цю) ж мить; Ту (цю) ж мить; Тієї ж миті — одразу ж, зараз же. Як тільки вихилив Панько голову понад браму, в ту ж мить пустився руками й зіскочив на землю, як кіт (Лесь Мартович, Тв., 1954, 164); Враз музика увірвалась. Коло зробило ще по інерції рух, але ту ж мить розірвалось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233); Він раптом, весь здригнувшись, рвучко підвівся на коліна. З вогневої, з-поміж радісного різноголосся солдатських басів несподівано виділився дівочий голос. Тієї ж миті він побачив Ясногорську (Олесь Гончар, III, 1959, 394); За [якусь] мить: а) протягом дуже короткого відрізку часу. Грозова хмара вихлюпнула зливу За мить одну (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 166); б) невдовзі, одразу ж після чого-небудь. Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 211); Попрощався зі всіма, а їй значуще й добре посміхнувся, скочив на сноповий віз Щербини, та й за якусь мить рання курява покрила і віз, і хлопця (Михайло Стельмах, I, 1962, 472); в) безпосередньо перед чим-небудь, незадовго до чогось. Ось підійшла вона — і зір у зорі тоне.. А перед цим, за мить, я кляв її за муки (Володимир Сосюра, II, 1958, 158); На [якусь, недовгу і т. ін.] мить — на короткий час, ненадовго. Душно конать у знесиллі... Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі 3 ліжка мене підніміть! (Павло Грабовський, I, 1959, 53); [Жірондист:] Я часами тут оживав на невелику мить, і серце билось так, мов у живого (Леся Українка, II, 1951, 180); На якусь мить Глухов розгубився (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 28); Ні на мить — навіть на дуже короткий час. Затлівся присок дрібними зірками, та вогник не спалахнув ні на мить (Леся Українка, I, 1951, 282); Забути я не зможу Тебе до смерті ні на мить (Любов Забашта, Вибр., 1958, 145).Мить, -ті, ж. Мигъ, мгновеніе. Як махнув, так у одну мить і набрав води. Рудч. Ск. II. 82. Все змішалось в одну мить і злилось докупи. Левиц. Коли хто випалить з рушниці, ти в ту ж мить побачиш світ. Ком. II. Миттю. Мигомъ. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків. К. ЧР. 242. І миттю осідлавши рака, схвативсь на його як бурлака. Котл. Ен. І. 6. Говорити миттю. Говорить скороговоркой. Александров. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
