Відмінності між версіями «Жадібний»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
'''З Академічного словника Української мови. ''' | '''З Академічного словника Української мови. ''' | ||
| − | + | 1. чого, до чого. Який дуже бажає чогось, прагне до чого-небудь; охочий до чогось. Тут же.. снувалася рухома юрба люду, жадібна втіхи, гомону, чаду (Леся Українка, III, 1952, 608); Всім серцем полюбила [Світлана] школу, полюбила малечу — їм, таким жадібним до знань хлопчикам та дівчаткам, хотіла присвятити своє життя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 385); | |
| − | + | ||
| − | їм, таким жадібним до знань хлопчикам та дівчаткам, хотіла присвятити своє життя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 385); | + | Образно. Поміж них [сосен] і вічнозелені південні породи дерев — з твердим, наче масним листом, жадібним до сонця й тепла (Юрій Смолич, V, 1959, 563); // Який виражає ці бажання і прагнення. Вона.. дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи кожне слово роману з жадібною цікавістю (Леся Українка, III, 1952, 617); Жадібними очима дивиться Юлдаш на цю стареньку одноствольну рушничку (Олесь Донченко, I, 1956, 119); // Який не наїдається; ненаситний. * Образно. І ллється електричний струм, Жадібні живлячи машини (Максим Рильський, I, 1950, 182). |
| − | + | ||
| − | + | 2. Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий. — Я рідко бачив людину менше жадібну до грошей, ніж ви (Леся Українка, III, 1952, 699); Припоручати їх [ключі] комусь із своїх родичок не хотіла — завидющі всі вони, жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 102). | |
| − | // Який виражає ці бажання і прагнення. Вона.. дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи | + | |
| − | кожне слово роману з жадібною цікавістю (Леся Українка, III, 1952, 617); Жадібними очима дивиться Юлдаш на цю | + | 3. рідко. Який дуже хоче пити; спраглий. Швидко І водонос] жадібному люду воду холодну, солодку, з важкої баклажки вділяв (Леся Українка, I, 1951, 307); * Образно. Сніг скупо сіявся цієї зими на жадібні лани (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 72). |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
[[Файл:Жд.jpg|міні]] | [[Файл:Жд.jpg|міні]] | ||
Поточна версія на 09:30, 7 листопада 2016
Жадібний, -а, -е. 1) Жаждущій. 2) Желающій, вожделѣющій. Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб. Єв. Мт. V. 28.
З Академічного словника Української мови. 1. чого, до чого. Який дуже бажає чогось, прагне до чого-небудь; охочий до чогось. Тут же.. снувалася рухома юрба люду, жадібна втіхи, гомону, чаду (Леся Українка, III, 1952, 608); Всім серцем полюбила [Світлана] школу, полюбила малечу — їм, таким жадібним до знань хлопчикам та дівчаткам, хотіла присвятити своє життя (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 385);
Образно. Поміж них [сосен] і вічнозелені південні породи дерев — з твердим, наче масним листом, жадібним до сонця й тепла (Юрій Смолич, V, 1959, 563); // Який виражає ці бажання і прагнення. Вона.. дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи кожне слово роману з жадібною цікавістю (Леся Українка, III, 1952, 617); Жадібними очима дивиться Юлдаш на цю стареньку одноствольну рушничку (Олесь Донченко, I, 1956, 119); // Який не наїдається; ненаситний. * Образно. І ллється електричний струм, Жадібні живлячи машини (Максим Рильський, I, 1950, 182).
2. Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий. — Я рідко бачив людину менше жадібну до грошей, ніж ви (Леся Українка, III, 1952, 699); Припоручати їх [ключі] комусь із своїх родичок не хотіла — завидющі всі вони, жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 102).
3. рідко. Який дуже хоче пити; спраглий. Швидко І водонос] жадібному люду воду холодну, солодку, з важкої баклажки вділяв (Леся Українка, I, 1951, 307); * Образно. Сніг скупо сіявся цієї зими на жадібні лани (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 72).
