Відмінності між версіями «Хода»

Версія за 19:15, 2 листопада 2016

І. Хо́да, -ди, ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294, № 120.

ІІ. Хода, нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Грин. II. 87. Вона за ним, він хода, біжить. Мнж. 149.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХОДА́, и, жін. 1. Процес ходіння; ходьба. Тодозя тихою ходою прямувала шляхом до Києва (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 206); Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 340); Йдучи по піску поруч воза, Юхим упрівав і від ходи, і від думок (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 13); Залишивши матір, пішов [Артем], навмисне не поспішаючи, щоб у розміреній ході вгамувати своє хвилювання (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 271); Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 316); // Звуки, утворювані при ходінні. [Річард (прислухається, як тихшає хода Джонатана надворі, далі сідає в кінці стола):] Який я одинокий, боже правий! (Леся Українка, III, 1952, 110); Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода (Степан Васильченко, II, 1959, 74); Під вікнами почулась хода по рипучому снігу і голоси (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 455); // У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. До гаю хоч близенько видати, та далеко стрибати: розсудливій людині на добру годину ходи (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Махтей Нагірний живе від мене на годину ходи (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 304); Мені сказали, що за день ходи я дістанусь до Маніли (Юрій Яновський, II, 1958, 82); // Спосіб ходу, бігу коня. Пани й батюшки оглядають ходу [коней] і між собою нишком перемовляються або крадькома переморгуються (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 357); // Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Набавляючи ходи, загримить [паровоз] під гору (Василь Еллан, II, 1958, 10). ♦ Збитися з ходи — спіткнутися. Збився [Тритузний] з ходи.. і вже побачили його на чотирьох, вже знаменитий картуз покотився геть (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 122); На ході, розм. — те саме, що На ходу (див. хід). Десяцький був тверезіший за голову і придержував його на ході під руку (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 357); Семен покірно пішов за товаришем, ридаючи та хитаючись на ході (Леся Українка, III, 1952, 568); На ході часом він діловито щось собі мимрив, загинав пальці й рахував (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 193); Ззаду й Матюха ще підбіг і на ході чоботом ударив — аж хлопець як не впав (Андрій Головко, II, 1957, 145); Піти (вийти і т. ін.) скорою ходою див. скорий; Прискорювати (прискорити) ходу; Наддавати (наддати, придавати, придати і т. ін.) ходи — починати йти, їхати швидше. [Паріс:] Я хутко повернуся... (Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору) (Леся Українка, II, 1951, 318); Мисливець прискорив ходу (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 225); Гнідко наддав ходи (Панас Мирний, IV, 1955, 312); Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Марко Вовчок, I, 1955, 343); Микита набавив ходи (Любов Яновська, I, 1959, 318); Притишувати (притишити, стишувати, стишити і т. ін.) ходу — те саме, що Уповільнювати (уповільнити) ходу (див. уповільнювати). Він притишив ходу, та за чверть години був уже в центрі села (Іван Багмут, Опов., 1959, 17); — Доброго здоров'я, Грицю. На музики, либонь, тнеш? — Аякже! — Гриць стишує ходу, приноровлюючись до її кроків (Михайло Стельмах, II, 1962, 414); Укорочувати (укоротити) ходи див. укорочувати; Уповільнювати (уповільнити) ходу див. уповільнювати.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

2. Манера ходити, ступати. Добре, ..що шовкові брови удались, хода павина да вид королівський,— дак і козака доскочила (Барв., Опов.., 1902, 121); Цілу ніч Якова не було, .. нема його, не чутно його важкої ходи (Мирний, І, 1954, 223); Молодиця прегарна, років їй, певно, сорок, хода спокійна і навіть велична (Ю. Янов., І, 1954, 62); Серед інших бійців їх [розвідників] одразу можна було впізнати і по впевнено-розвалькуватій ході, і по мові, і по рухах, в яких було щось солдатсько-аристократичне (Гончар, III, 1959, 18); Незабаром в передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка (Стельмах, II, 1962, 252); Дробот ішов і крадькома позирав на Наталку. Яка в неї легка хода! (Жур., Нам тоді.., 1968, 197); Ідуть поважною ходою корови з поля чередою (Сос., II, 1958, 434); // Спосіб переміщення транспорту, машин тощо. Задивившись на рівну ходу потужного трактора «ХТЗ-НАТІ», Матеїк зупинив коней і, мов зачарований, стояв не рухаючись (Мур., Бук. повість, 1959, 299); Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Сос., І, 1957, 156).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щавидуб, -ба, м. Имя сказочнаго героя, который, благодаря своей силѣ, могъ сламывать дубы. Чуб. II. 229.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

хода -и́, ж. 1) Процес ходіння; ходьба. || Звуки, утворювані під час ходіння. || У сполученні з іменниками, які означають час, уживається як міра відстані. || Спосіб ходу, бігу коня. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Прискорювати ходу. •• Зби́тися з ходи́ — спіткнутися.

2) Манера ходити, ступати. || Спосіб переміщення транспорту, машин тощо. 3) у знач. присл. ходо́ю, розм. Повільно, тихо. 4) чого, чия, перен. Рух уперед, розвиток від нижчого рівня до вищого; прогрес. || Успіхи, досягнення в процесі розвитку чого-небудь. || Поширення, розповсюдження (ідей, течій тощо). || Проходження або здійснення чого-небудь. || у що. Наближення, прагнення до чого-небудь. 5) діал. Марш.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації