Відмінності між версіями «Жалуватися»
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
[[Категорія:Слова 2016 року]] [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
Поточна версія на 14:20, 17 листопада 2016
Жалуватися, -луюся, -єшся, гл. Жаловаться. Чоловік якось побив жінку от вона й побігла до сотника жалуватись. Рудч. Ск. І. 189. Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені. Чуб. V. 333. 1. Висловлювати невдоволення ким-, чим-небудь; скаржитися. Коля спотикався по дорозі й плакав, жаліючись, що болять ноги й хочеться спати (Степан Васильченко, I, 1959, 214); Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні.., шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 9); * Образно. Голодний пес меланхолічно жаліється на життя (Юрій Яновський, I, 1958, 134). 2. Висловлювати або подавати жалобу; скаржитися кому-небудь на когось. — Піп побіг жалітися інспекторові та свому начальству (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); — От же мені жалілись на вас і раділи, що я [становий] заступив на ваше місце: «Зразу, — кажуть, — полегкість стала» (Україна сміється, I, 1960, 15); // розм. Наговорювати кому-небудь на когось. — І що то воно за мати, коли йде на сина жалітися? (Панас Мирний, II, 1954, 162); * Образно. Тільки сполохана річка.. мелодійним хлюпанням жалілась жовтому пісочкові на докучливих гостей.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143).
Зміст
Сучасні словники
скиглити; (на кого) скаржитися, р. кривдитися, кривдуватися; (на долю) нарікати, бідкатися, жалкуватися, плакатися; (на біль) ІД. кволитися.
Ілюстрації
