Відмінності між версіями «Серпень»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Серпень, -пня, '''''м. ''Августъ. | '''Серпень, -пня, '''''м. ''Августъ. | ||
[[Категорія:Се]] | [[Категорія:Се]] | ||
| − | + | [[Файл:Серпень.jpg|міні]] | |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).=== | |
| − | == | + | СЕ́РПЕНЬ, пня, чол. Восьмий місяць календарного року. В тому чеканні (і в дощах) минув тиждень, аж, нарешті, прийшла картка з Буркута, що помешкання нема до 1-го серпня (Леся Українка, V, 1956, 361); Ще серпень лиш прийшов, а осені дихання вже вів од листків зелених та сумних. Так, ще кохані вдвох, а холод розставання сумним передчуттям уже встає між них (Володимир Сосюра, II, 1958, 124). |
| − | + | ||
| − | + | ===Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.=== | |
| − | + | Се́рпень — восьмий місяць календарного року; третій місяць літа; здавна вважався вінцем року (адже тривалий час був його останнім місяцем); відповідальний час збирання врожаю, а також закінчення жнив, тому казали: «Один серпневий день рік годує»; напружений час хліборобської праці, — «серпень втоми не знає — все збирає, припасає…», «як у серпні дбаєм — так зимою маєм»; у цей місяць зазвичай справляють свято останнього снопа обжи́нки (див.); з місяцем пов’язано багато народних прикмет, — «грозовий серпень — на довгу й теплу осінь», «якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах — на ранню осінь», «у серпні полетіли на південь журавлі — ранньою буде зима», «якщо в серпні багато павутиння — на довготривалу й гожу осінь»; народні назви місяця — ки́вень (від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою), хлібосо́л, жни́вець, горо́дник, спа́сівець, зорни́чник; серпень нагадує людям, що літо «вибриком пробігло, немов нагадало: у зими великий рот». У серпні спина мліє, а зерно гріє (приказка); У серпні хліборобутри роботи: косити, орати й сіяти (приказка). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/Серпень | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 140. | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 535-536. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/serpenj | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/серпень | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Версія за 22:17, 18 жовтня 2016
Серпень, -пня, м. Августъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
СЕ́РПЕНЬ, пня, чол. Восьмий місяць календарного року. В тому чеканні (і в дощах) минув тиждень, аж, нарешті, прийшла картка з Буркута, що помешкання нема до 1-го серпня (Леся Українка, V, 1956, 361); Ще серпень лиш прийшов, а осені дихання вже вів од листків зелених та сумних. Так, ще кохані вдвох, а холод розставання сумним передчуттям уже встає між них (Володимир Сосюра, II, 1958, 124).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.
Се́рпень — восьмий місяць календарного року; третій місяць літа; здавна вважався вінцем року (адже тривалий час був його останнім місяцем); відповідальний час збирання врожаю, а також закінчення жнив, тому казали: «Один серпневий день рік годує»; напружений час хліборобської праці, — «серпень втоми не знає — все збирає, припасає…», «як у серпні дбаєм — так зимою маєм»; у цей місяць зазвичай справляють свято останнього снопа обжи́нки (див.); з місяцем пов’язано багато народних прикмет, — «грозовий серпень — на довгу й теплу осінь», «якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах — на ранню осінь», «у серпні полетіли на південь журавлі — ранньою буде зима», «якщо в серпні багато павутиння — на довготривалу й гожу осінь»; народні назви місяця — ки́вень (від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою), хлібосо́л, жни́вець, горо́дник, спа́сівець, зорни́чник; серпень нагадує людям, що літо «вибриком пробігло, немов нагадало: у зими великий рот». У серпні спина мліє, а зерно гріє (приказка); У серпні хліборобутри роботи: косити, орати й сіяти (приказка).
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/Серпень
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 140.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 535-536.
