Відмінності між версіями «Зілля»
(лпис слова) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зі]] | [[Категорія:Зі]] | ||
| + | [[Файл:Зілля 1.jpg|міні]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
ЗІ́ЛЛЯ, я, сер. | ЗІ́ЛЛЯ, я, сер. | ||
| Рядок 21: | Рядок 22: | ||
Зілля — сукупна назва рослин з надзвичайними властивостями, що ростуть в Україні та за її межами. | Зілля — сукупна назва рослин з надзвичайними властивостями, що ростуть в Україні та за її межами. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 15:25, 17 жовтня 2016
Зілля, -ля, с. 1) Злаки. 2) Лекарственная трава, зелье, волшебное зелье. Ой є в мене таке зілля близько перелазу; як дам тобі напитися, забудеш одразу. Мет. 62. Марисенька в недузі лежала, аж зза моря зілля забажала. Гол. І. 112. Чар-зілля. Волшебныя травы, собранныя въ день и въ ночь на Ивана Купала. О. 1861. II. 206. 3) Названіе различныхъ растеній: Боло́тне зілля. Ranunculus. Вх. Пч. І. 12. Гадєче —. Gnaphalium canadense. Лв. 99. Гою́че —. Astrantia major. Вх. Пч. І. 9. Квасне —. Valeriana tripterys. Лв. 102. Кіня́че —. Circaea luteliana. Вх. Пч. І. 9. Криве — Polygonum bistorta. Лв. 100. Куряче —. = Збурник. Лв. 102. Ластів’яче —. = Земизеленя. ВХ. Пч. І. 9. Масляне —. = Sedum telephium. Вх. Пч. І. 12. Міцне —. = Centaurea jacea. Вх. Лем. 436. Святоянське —. = Іванюк. Вх. Пч. I. 10. Сіре — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Страпате — ? О. 1861. XI. Свидн. 29. Татарське — = Шувар. Вх. Пч. І. 8.
Сучасні словники
ЗІ́ЛЛЯ, я, сер. 1. збірн. Різноманітні, здебільшого запашні трав'янисті рослини. При самій землі росте трава густо і усяке зілля (Марко Вовчок, I, 1955, 350); Панночки зібрали зілля і пішли довивати віночків на веранду (Леся Українка, III, 1952, 655); Ми багато чого любили на світі: Пахощі зілля, і трави, Довгі вії на личках рум'яних дітей (Максим Рильський, I, 1960, 332); * У порівняннях. Ростуть вони [діти] в нього, мов зілля при березі (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); // Споживна зелень. Повновида молодиця Христя уже кришила зілля на страву (Панас Мирний, I, 1954, 237); Ось Андрійко-Неумійко Юшку з риби став варить: Вкинув зілля, Рибку з сіллю, А води... забув налить (Григорій Бойко. Ростіть.., 1959, 105). ▲ Татарське зілля — трав'яниста болотна рослинність з довгим мечовидним листям; використовується в медицині, парфюмерії та ликерному виробництві. Олеся вскочила в таке місце, де лежало каміння в високих кущах татарського зілля та очерету (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127); Пахне від неї річкою і ще чимсь духмяним, приємним: чи м'ятою, чи татарським зіллям, чи любистком... (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 152).
2. Навар або настій з деяких рослин, який використовується в народній медицині переважно з лікувальною метою. [Анна:] Дай мені якого зілля, щоби тут, отут перестало боліти! (Іван Франко, IX, 1952, 97); І до лікаря вже водили [Тетяну], і зіллям якимсь напувала баба Мокрина, — нічого не допомагало (Яків Баш, На землі.., 1957, 44).
3. розм. Те саме, що тютюн. — Скільки раз я зарікався не курити! — каже о. Мойсей. — Одже ж не покину! Поки не чую диму, то й байдуже. А як курить хто мені під носом, то, здається, оддав би все на світі, щоб тільки покуштувати отого поганого зілля (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120).
4. розм. Те саме, що горілка. Знаєш, товаришу, оті сто грамів прийшлися якраз впору. Розв'язали вони мені язика. Якби я не хильнув того чортового зілля, то ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 111).
5. збірн., ірон. В'їдливі, причепливі люди, які роблять що-небудь погане, шкідливе. — Дивись, бісове зілля [пани]: його з огорода, а воно таки в огород! Хоч у гласні їм, коли людей нема... А дзуськи! (Панас Мирний, II, 1954, 268); Вони [скептики] готові ганить цілий світ, Самі ж — нікчемне зілля (Любов Забашта, Піспя.., 1961, 49); // Про жваву хитру жінку. — В цієї і трісочка не пропаде марно... І де воно видралося тут отаке зілля (Степан Васильченко, II, 1959, 65); — Бісова баба! — подумав про неї Олекса. — Виросло б отаке зілля на сільському ґрунті, була б картина — не жінка (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 242); // збірн. Шкідливі комахи, миші і т. ін. — Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (Іван Ле, Побратими, 1954, 27).
6. збірн., зневажл., рідко. Дрібні предмети, будь-яке хатнє начиння. Понад шосе тягнулись штабелі зелених і жовтих ящиків трофейної зривчатки [вибухівки], купи знешкоджених мін. Наші сапери тисячами повитягували цього зілля з битих доріг, містків та узбіч (Олесь Гончар, III, 1959, 173).
Зілля — сукупна назва рослин з надзвичайними властивостями, що ростуть в Україні та за її межами.
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D1%96%D0%BB%D0%BB%D1%8F
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 573.
