Відмінності між версіями «Сага»
(→Див. також) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | |
| + | '''СА́ГА''', ''жін.'' Давньоскандінавське і давньоірландське епічне сказання про легендарних героїв та історичних діячів, що має прозову форму з віршованими вставками. ''[Юнак:] І загорівся край! Зацвів огнями волі, гримить в борні і в огні!.. Скажи мені — це сага? Це — легенда чужих уславлених народів?'' (Степан Васильченко, III, 1960, 502); | ||
| + | // ''Переказ.'' ''* У порівняннях. В пам'ятку бурсаків зберігалися згадки про гуртові наскоки однієї сторони на другу, про окремих героїв як з того, так І з другого боку; зберігалися, поетизувалися і передавались з одного семінарського покоління в друге, як священні бурсацькі саги'' (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 122). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 18:39, 1 січня 2016
Сага, -ги, ж. Заливъ рѣчной. Хведора безрідного.... над сагою Дніпровою в чистім полі поховати. Мет. 441. САГА́, и, жін.
1. Річкова затока. Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей, — там стали б (Леся Українка, I, 1951, 193).
2. Протока; рукав ріки; стариця. На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, ..а між зелом блищать проти сонця узенькі течії, як маленькі річки, узенькі саги (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); Перепинили [рибалки] Всю сагу сітками, Тоді в воду починають Гучно бить бовтами (Борис Грінченко, I, 1963, 28); Був тихий ранок. Перший пароплав Пройшов униз сагою — на Черкаси (Леонід Первомайський, II, 1958, 187).
3. Улоговина серед піщаних відкладів річки; // Озеро в такій улоговині чи в заплаві річки. Обидва чоловіки розповіли панові сотникові, що в лузі є озера, округ них куга й очерет, ті озера-саги вони можуть по пальцях перерахувати (Юрій Яновський, I, 1954, 278); // Болото в заплаві річки. Там, на гнилому дні саги, Верткі вужі, лякливі жаби (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 121); // Рослинність у заплаві річки. Очерет та сага вкрили річку в лугах, Самі луки пожовкли, зчорніли (Панас Мирний, V, 1955, 367); Хутір у лісах та болотах, навколо дрімучі саги, осоки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 431).
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СА́ГА, жін. Давньоскандінавське і давньоірландське епічне сказання про легендарних героїв та історичних діячів, що має прозову форму з віршованими вставками. [Юнак:] І загорівся край! Зацвів огнями волі, гримить в борні і в огні!.. Скажи мені — це сага? Це — легенда чужих уславлених народів? (Степан Васильченко, III, 1960, 502); // Переказ. * У порівняннях. В пам'ятку бурсаків зберігалися згадки про гуртові наскоки однієї сторони на другу, про окремих героїв як з того, так І з другого боку; зберігалися, поетизувалися і передавались з одного семінарського покоління в друге, як священні бурсацькі саги (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 122).
Ілюстрації
|
|
|
|
