Відмінності між версіями «Засинати»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Словник Грінченка''' | '''Словник Грінченка''' | ||
+ | |||
'''Засина́ти, -на́ю, -єш и засипати, -паю, -єш, '''сов. в. '''заснути, -сну, -неш, '''''гл. ''1) Засыпать, заснуть. ''Серед миру я лягаю, тихо засинаю. ''К. Псал. 7. ''Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, я й не чула. ''Лавр. 55. ''Заснули думи, серце спить. ''Шевч. 224. | '''Засина́ти, -на́ю, -єш и засипати, -паю, -єш, '''сов. в. '''заснути, -сну, -неш, '''''гл. ''1) Засыпать, заснуть. ''Серед миру я лягаю, тихо засинаю. ''К. Псал. 7. ''Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, я й не чула. ''Лавр. 55. ''Заснули думи, серце спить. ''Шевч. 224. | ||
Рядок 5: | Рядок 6: | ||
'''<big>Академічний тлумачний словник</big>''' | '''<big>Академічний тлумачний словник</big>''' | ||
− | ЗАСИПА́ТИ 2, а́ю, а́єш і ЗАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Впадати в сон. Огонь у печі.. гасне зовсім — у хаті темнісінько, й усі засипають (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Петрик пробурчав щось сердите, зразу поклав голову і вже став засинати (Степан Васильченко, I, 1959, 98); Тієї ночі Олекса вперше заснув, хоч сон його був неспокійний (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 344); | + | '''ЗАСИПА́ТИ''' 2, а́ю, а́єш і ЗАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Впадати в сон. Огонь у печі.. гасне зовсім — у хаті темнісінько, й усі засипають (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Петрик пробурчав щось сердите, зразу поклав голову і вже став засинати (Степан Васильченко, I, 1959, 98); Тієї ночі Олекса вперше заснув, хоч сон його був неспокійний (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 344); |
// перен. Переставати виявляти ознаки життя; завмирати, затихати. Здавалось, ліс уже дрімав, засипав і тільки через сон дивився з гори освіченими верхами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 310); Село уже стомлено переморгувалось вогниками, засинало (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 145); Заснули води і човни на водах (Максим Рильський, I, 1956, 90); | // перен. Переставати виявляти ознаки життя; завмирати, затихати. Здавалось, ліс уже дрімав, засипав і тільки через сон дивився з гори освіченими верхами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 310); Село уже стомлено переморгувалось вогниками, засинало (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 145); Заснули води і човни на водах (Максим Рильський, I, 1956, 90); | ||
// перен. Переставати відчуватися; слабнути, притуплюватися (про відчуття, почуття). У вигуках та в метушні.. його сумління засинає (Іван Микитенко, II, 1957, 320); Все лихо, що притаїлось і заснуло в її серці, все разом схопилось у думці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 140). | // перен. Переставати відчуватися; слабнути, притуплюватися (про відчуття, почуття). У вигуках та в метушні.. його сумління засинає (Іван Микитенко, II, 1957, 320); Все лихо, що притаїлось і заснуло в її серці, все разом схопилось у думці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 140). | ||
Заснути навіки (довіку, вічним сном) — умерти. Він здригнувся, легенько зітхнув. Усміхнувсь і навіки заснув (Павло Грабовський, I, 1959, 474); Не вертатись вже до тебе [дівчини] козаку, — Заснув в степу він, сердега, довіку... (Українські народні ліричні пісні, 1958, 484). | Заснути навіки (довіку, вічним сном) — умерти. Він здригнувся, легенько зітхнув. Усміхнувсь і навіки заснув (Павло Грабовський, I, 1959, 474); Не вертатись вже до тебе [дівчини] козаку, — Заснув в степу він, сердега, довіку... (Українські народні ліричні пісні, 1958, 484). | ||
− | ЗАСИНА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням засинати. Він прислухається [до мелодії] і почуває в ній засинання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 364); * Образно. Ні вітанням, ані репліками пошепки не порушували ці люди засинання дня під садовими тінями (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 199). | + | '''ЗАСИНА́ННЯ''', я, сер. Дія за значенням засинати. Він прислухається [до мелодії] і почуває в ній засинання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 364); * Образно. Ні вітанням, ані репліками пошепки не порушували ці люди засинання дня під садовими тінями (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 199). |
[http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%203,%201972.%20—%20Стор.%20305. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 305.] | [http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%203,%201972.%20—%20Стор.%20305. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 305.] |
Версія за 18:48, 29 листопада 2015
Словник Грінченка
Засина́ти, -на́ю, -єш и засипати, -паю, -єш, сов. в. заснути, -сну, -неш, гл. 1) Засыпать, заснуть. Серед миру я лягаю, тихо засинаю. К. Псал. 7. Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, я й не чула. Лавр. 55. Заснули думи, серце спить. Шевч. 224.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ЗАСИПА́ТИ 2, а́ю, а́єш і ЗАСИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Впадати в сон. Огонь у печі.. гасне зовсім — у хаті темнісінько, й усі засипають (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Петрик пробурчав щось сердите, зразу поклав голову і вже став засинати (Степан Васильченко, I, 1959, 98); Тієї ночі Олекса вперше заснув, хоч сон його був неспокійний (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 344); // перен. Переставати виявляти ознаки життя; завмирати, затихати. Здавалось, ліс уже дрімав, засипав і тільки через сон дивився з гори освіченими верхами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 310); Село уже стомлено переморгувалось вогниками, засинало (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 145); Заснули води і човни на водах (Максим Рильський, I, 1956, 90); // перен. Переставати відчуватися; слабнути, притуплюватися (про відчуття, почуття). У вигуках та в метушні.. його сумління засинає (Іван Микитенко, II, 1957, 320); Все лихо, що притаїлось і заснуло в її серці, все разом схопилось у думці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 140).
Заснути навіки (довіку, вічним сном) — умерти. Він здригнувся, легенько зітхнув. Усміхнувсь і навіки заснув (Павло Грабовський, I, 1959, 474); Не вертатись вже до тебе [дівчини] козаку, — Заснув в степу він, сердега, довіку... (Українські народні ліричні пісні, 1958, 484).
ЗАСИНА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням засинати. Він прислухається [до мелодії] і почуває в ній засинання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 364); * Образно. Ні вітанням, ані репліками пошепки не порушували ці люди засинання дня під садовими тінями (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 199).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 305.
Засну́ти наві́ки (дові́ку, ві́чним сном) — умерти. Він здригнувся, легенько зітхнув. Усміхнувсь і навіки заснув (Граб., І, 1959, 474); Не вертатись вже до тебе [дівчини] козаку, — Заснув в степу він, сердега, довіку… (Укр.. лір. пісні, 1958, 484).
ЗАСИПА́ТИ3, а́ю, а́єш, недок., ЗАСПА́ТИ, плю́, пи́ш; мн. заспля́ть; док.
1. Прокидатися пізніше, ніж треба. Видно, учора до світу досиділи за картами, що й пан заспав (Мирний, III, 1954, 151); — Всі вже поснідали. Тільки я заспав (Руд., Вітер.., 1958, 291).
2. тільки док., перех. Затамувати що-небудь сном, забути уві сні. — Не засплю й не зап’ю свого горя, — одказала Лучина (Н.-Лев., III, 1956, 360); Їх [муки] не заспать; у серця відгомоні Озветься мир з турботами всіма! (Граб., І, 1959, 171).
Словник синонімів
I. ЗАСИПА́ТИ[ЗАСИНА́ТИ] (впадати в сон), ЗАСИПЛЯ́ТИрозм. - Док.: засну́ти, почи́тирідше.Олексій заснув міцно, як засипають люди, звиклі до будь-яких умов і обставин (М. Ткач); Тамара думає про лист, очі злипаються від нелюдської втоми, і вона засинає (А. Хижняк); Засипляла [Маруся] під ранок неспокійним, жарким сном, до пізнього потім не вставала з ліжка (Г. Хоткевич).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Цікаві факти про сон (http://slovopedia.org.ua/49/53399/357754.html">Що таке ЗАСНУТИ<)
Цікаві факти про засинання 1. Кожна людина спить 1/3 свого життя, тобто близько 24 років. 2. До моменту засинання у нашому організмі відбувається зниження активності мозку та рівня свідомості. 3. Сповільнюється серцебиття. 4. Знижується виділення із залоз (в тому числі і слізних, саме тому печуть очі). 4. Знижується чутливість органів відчуття.