Відмінності між версіями «Лій»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
'''Лій, ло́ю, '''''м. ''Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. ''Ні се лій, ні се масло. ''Ном. № 7660. ''Шкода й лою на лемішку. ''Ном. № 7600.  
+
==Лій==
[[Категорія:Лі]]
+
==Словник Грінченка==
 +
Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600.
 +
==Медична дія==
 +
Сало в залежності від способу відгодівлі містить 88—94 відсотки чистого жиру, який за рівнем засвоюваності йде нарівні з молочним і риб'ячим жирами. Біологічна активність сала в п'ять разів вища, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 %) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.
 +
==В мистецтві==
 +
У 2008 р. перше місце на фотоконкурсі газети «День» здобула світлина Любові Моторної «Це на п'ять». Ця фотографія також неодноразово використовувалася для ілюстрації статей газети[4][5][6]. Зображений на світлині шматок сала тримає українська поетеса, прозаїк і журналіст Тетяна Череп, яка працювала в той час директором Бобровицького районного історико-краєзнавчого музею.
 +
2011 року у Львові художником Борисом Бергером було відкрито «перший і єдиний у світі» музей-ресторан «Сало».[7][8]
 +
Відомий в Україні «співаючий ректор» Михайло Поплавський записав пісню «Сало».
 +
==Цікаві факти==
 +
В українській кухні сало набуло надзвичайної популярності. За частотою ужитку його можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його переважно у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.
  
==Сучасні словники==
+
Сало здавна було особливо популярним в українців. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м'яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу.
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
==Ілюстрації==
+
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
|- valign="top"
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|}
+
==Медіа==
+
  
==Див. також==
+
Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускрипті VII століття «Опис хозарської трапези».
  
==Джерела та література==
+
Сало є традиційним продуктом не тільки в Україні, але й у Росії та Білорусі. Проте найбільшими шанувальниками сала у великій кількості жартів, анекдотів та фольклорних історій виступають саме українці.
 
+
==Зовнішні посилання==
+
 
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
+
[[Категорія:Слова 2014 року]]
+

Версія за 16:54, 27 жовтня 2018

Лій

Словник Грінченка

Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600.

Медична дія

Сало в залежності від способу відгодівлі містить 88—94 відсотки чистого жиру, який за рівнем засвоюваності йде нарівні з молочним і риб'ячим жирами. Біологічна активність сала в п'ять разів вища, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 %) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.

В мистецтві

У 2008 р. перше місце на фотоконкурсі газети «День» здобула світлина Любові Моторної «Це на п'ять». Ця фотографія також неодноразово використовувалася для ілюстрації статей газети[4][5][6]. Зображений на світлині шматок сала тримає українська поетеса, прозаїк і журналіст Тетяна Череп, яка працювала в той час директором Бобровицького районного історико-краєзнавчого музею. 2011 року у Львові художником Борисом Бергером було відкрито «перший і єдиний у світі» музей-ресторан «Сало».[7][8] Відомий в Україні «співаючий ректор» Михайло Поплавський записав пісню «Сало».

Цікаві факти

В українській кухні сало набуло надзвичайної популярності. За частотою ужитку його можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його переважно у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.

Сало здавна було особливо популярним в українців. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м'яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу.

Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускрипті VII століття «Опис хозарської трапези».

Сало є традиційним продуктом не тільки в Україні, але й у Росії та Білорусі. Проте найбільшими шанувальниками сала у великій кількості жартів, анекдотів та фольклорних історій виступають саме українці.