Відмінності між версіями «Косовиця»
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
2. Час, коли косять та збирають траву. Все йшло, як треба; по косовиці жнива наставали, як і щороку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 16); Се було так у жнива, здається, чи в косовицю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 115); Воно час такий — роботи ніякої гарячої: обсіялись, а косовиця ще не підійшла (Андрій Головко, II, 1957, 400). | 2. Час, коли косять та збирають траву. Все йшло, як треба; по косовиці жнива наставали, як і щороку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 16); Се було так у жнива, здається, чи в косовицю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 115); Воно час такий — роботи ніякої гарячої: обсіялись, а косовиця ще не підійшла (Андрій Головко, II, 1957, 400). | ||
− | [http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F Знаки української етнокультури:Словник-довідник] | + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8F Знаки української етнокультури:Словник-довідник]=== |
'''косови́ця''' — косіння та збирання трав, збіжжя, а також час, коли косять та збирають траву; страдна пора для хлібороба («Косять порою, а жують зимою»); народні застереження спрямовані на важливість цієї пори для життя селянина: «Хто добре косить, той їсти не просить», «Язиком сіна не накосиш»; пора оспівана в усній народній творчості: «Гей, нуте, косарі, Хоч не рано почали, то багато утяли». Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо (приказка); Під носом косовиця, а на розум не орано (прислів’я — про молодого, недосвідченого хлопця); Пішов на косовицю з собачкою (приказка). | '''косови́ця''' — косіння та збирання трав, збіжжя, а також час, коли косять та збирають траву; страдна пора для хлібороба («Косять порою, а жують зимою»); народні застереження спрямовані на важливість цієї пори для життя селянина: «Хто добре косить, той їсти не просить», «Язиком сіна не накосиш»; пора оспівана в усній народній творчості: «Гей, нуте, косарі, Хоч не рано почали, то багато утяли». Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо (приказка); Під носом косовиця, а на розум не орано (прислів’я — про молодого, недосвідченого хлопця); Пішов на косовицю з собачкою (приказка). |
Поточна версія на 21:06, 25 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Косовиця, -ці, ж. Время уборки сѣна. Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо. Ном. № 2613. Під носом косовиця — употреблено въ пословицѣ въ смыслѣ: усы выросли. Під носом косовиця, а на розум не орано. Ном.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОСОВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Косіння та збирання трави, збіжжя. Цілою громадою стали вони [заробітчани] на косовицю сіна, а потім хліба (Панас Мирний, II, 1954, 76); Червень місяць добігав уже до кінця. Починалася косовиця (Іван Франко, V, 1951, 333); Що може бути миліше, як по довгому дню косовиці повертати на заході сонця з веселого лугу додому (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 38).
2. Час, коли косять та збирають траву. Все йшло, як треба; по косовиці жнива наставали, як і щороку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 16); Се було так у жнива, здається, чи в косовицю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 115); Воно час такий — роботи ніякої гарячої: обсіялись, а косовиця ще не підійшла (Андрій Головко, II, 1957, 400).
Знаки української етнокультури:Словник-довідник
косови́ця — косіння та збирання трав, збіжжя, а також час, коли косять та збирають траву; страдна пора для хлібороба («Косять порою, а жують зимою»); народні застереження спрямовані на важливість цієї пори для життя селянина: «Хто добре косить, той їсти не просить», «Язиком сіна не накосиш»; пора оспівана в усній народній творчості: «Гей, нуте, косарі, Хоч не рано почали, то багато утяли». Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо (приказка); Під носом косовиця, а на розум не орано (прислів’я — про молодого, недосвідченого хлопця); Пішов на косовицю з собачкою (приказка).