Відмінності між версіями «Васильок»

Версія за 20:49, 25 листопада 2015

Васильок, -лька, м. Раст. а) Ocimum Basilicum. Вх. Пч. I. 11. б) Amarantus paniculatus L. ЗЮЗО. I. 111. в) Amarantus sanguinemus L. ЗЮЗО. I. 166. г) Salvia dumetorum Andrz. ЗЮЗО. I. 135. д) — польовий. Thymus acinos. Лв. 102. Без васильків і без рути спочивайте, дітиШевч. 204. Нехай Марусі вільце в’ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини. Нп. Ум. Васильочок. А у садочку два висильочки. Мет. 142.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАСИЛЬКИ, ів, мн. (одн. васильок, василька, чол.; збірн. васильок, льку, чол.).

1. Кущова трав'яниста рослина з запашними синіми квітками, що в давнину використовувалася при певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Тарас Шевченко, I, 1951, 143); Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м'яти окривали всю хату (Панас Мирний, II, 1954, 232); [Дружки (співають):] В долину, ..в долину По червону калину, По хрещатий барвінок, По зелений васильок (Марко Кропивницький, II, 1958, 64); Васильки (базилік) вирощують для одержання ефірного масла (Колг. Укр., 4, 1957,

2. Квіти цієї рослини. — Я більше люблю польові квіти — волошки, васильки... (Олесь Донченко, I, 1956, 508); * У порівняннях. [Князь:] Ті очі, сині, як васильки.. Се ти, моя єдина, Моя сердешна, незабутня доню (Іван Франко, IX, 1952, 222).

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Як люди дізнались про васильки

Давно це було. Жив на світі дід Василько; була в нього онучка. Якось пішла онучка на тік і знайшла там якесь зернятко; прибігла до діда й каже: «Дідусю, що се за зерно?»—Ось що, дівчинко: посій його, нехай виросте, — тоді й побачимо, що воно за зерно».Онучка посіяла й стала поливати. Із зернятка виросли квіти. Тоді вона зрізала їх, зв'язала в пучечок і поклала за образи. Довго вони там лежали, поки, нарешті, зовсім усохли.Якось онучка взяла цей пучечок, понюхала: добре пахне. Понесла дідові; понюхав він і каже: «Яке добре, пахуче!»— Як же квіти ці звуться?» — запитала онучка. Саме в цей час діда покликала баба: «Васильку!А онучка вирішила, що це квіти так звуться — васильками, й каже: «Так це васильки? Дідусю, давай назвемо їх васильками!» З того часу й дізнались люди про васильки.

Українська легенда про васильки

Наближався вечір. Вибиваючись з останніх сил, стомлено тягнувся заморений кінь. А молодий статний хлопець Василь ніби й не трудився з раннього ранку. Легко і впевнено ступав він борозною, як би граючи рукоятками сохи. Як не задивитися на такого молодця? Залишивши всі свої клопоти, милувалася красенем орачем русалка. Здалеку, несміливо, сховавшись за очеретами, з самого ранку невідривно стежила вона за ним, а коли Василь, закінчивши роботу, підійшов до річки вмитися, не витримала і постала перед ним у всій своїй красі. Полюбили вони один одного. У всьому у них було повне порозуміння, тільки от ніяк не могли домовитися, де їм краще жити разом. Русалка кликала Василя в рідну їй водну стихію, а він твердо стояв на своєму: оселимося у ріллі. Зовсім винищили вони в суперечках. Нарешті, зрозумівши, що непоступливий Василь ніколи не підкориться її наполяганням, русалка зважилася на останню крайність: вона перетворила його в скромну синю квітку. Не раз дивлячись, як краплі дощу, збираючись струмочками, зливаються в ріки, вона сподівалася, що і блакитна квіточка - Василь - врешті-решт прийде в її будинок. Однак очікування її не виправдалися, волошка міцно тримається корінням за рідну ріллю.

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання