Відмінності між версіями «Дзвониця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 264.'' | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 264.'' | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 10:03, 25 листопада 2015
Дзвониця, -ці, ж. и пр. См. Дзвіниця и пр. К. ЧР. 84. Чуб. ІІІ. 22.
Сучасні словники
ДЗВОНИ́ЦЯ, і, жін. Вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами. До утрені завив з дзвониці Великий дзвін (Тарас Шевченко, II, 1953, 38); Від старої Орської кріпості лишилася тільки кам'яна дзвониця (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 3); * У порівняннях. Поставить він собі «двір» [замок], такий високий, як дзвониця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 264.
