Відмінності між версіями «Цитувати»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Churchill2.jpg|540x419]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg |540x419]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images.jpg |540x419]] | ||
[[Категорія:Ци]] | [[Категорія:Ци]] | ||
Версія за 22:44, 24 листопада 2015
Зміст
Словик Грінченка
Цитувати, -тую, -єш, гл. Цитировать.
Сучасні словники
Український тлумачний словник
цитувати -у́ю, -у́єш, недок., перех. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦИТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів. Не можу допустити, щоб автор не знав сього — він же ж і «Revue contemporaine» в оригіналі цитує, значить, все-таки знає дещо про Європу (Іван Франко, XVI, 1955, 135); Яке ж було загальне здивування, коли Леся, цитуючи напам'ять цілі строфи, з захопленням, якимись своїми, не з підручника, словами, почала відповідати (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 92); — Чого ж це я, татуню, будяк? — Будяк! — Будяк до старості цвіте... Це ж я вас, батя, цитую (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 124). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 221.
Ілюстрації
|
|
