Відмінності між версіями «Цвінтар»
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
==Словник Грінченка== | ==Словник Грінченка== | ||
'''Цвінтар, -ра, '''''м. ''= '''Цвинтарь. '''''Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. ''Ном. № 12480. | '''Цвінтар, -ра, '''''м. ''= '''Цвинтарь. '''''Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. ''Ном. № 12480. | ||
− | [[ | + | [[Категорія: '''Сучасні словники]]''' |
− | ==Академічний тлумачний словник== | + | ''==Академічний тлумачний словник=='' |
1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Олекса Стороженко, І, 1957, 200); За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Андрій Головко, II, 1957, 346). | 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Олекса Стороженко, І, 1957, 200); За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Андрій Головко, II, 1957, 346). | ||
2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 84); На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (Олесь Донченко, II, 1956, 281); — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Михайло Стельмах, І, 1962, 22); * Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15). | 2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 84); На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (Олесь Донченко, II, 1956, 281); — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Михайло Стельмах, І, 1962, 22); * Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15). | ||
+ | ''==Словник синонімів=='' | ||
+ | '''КЛА́ДОВИ́ЩЕ''' (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕрідко,ГРОБКИ́діал.,МОГИЛКИ́діал.;ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕзаст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕдіал. (місце, де колись ховали померлих); МОГИ́ЛЬНИК (стародавнє поховання); НЕКРО́ПОЛЬ (у країнах Стародавнього Сходу та античного світу; поховання славетних людей). Колись наше кладовище було за селом, але з часом мертві, як і живі, поширили свої володіння, й тепер кладовище опинилось мало не в самому селі (О. Довженко); Це було звичайне кладовисько. Поміж юрбами дерев’яних хрестів, подекуди перев’язаних білими рушниками, здіймалися гордовиті кам’яні пам’ятники (В. Земляк); Вона умерла; під осінь журливу На гробовище однесли її (М. Костомаров); Краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Яновський); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко); Цвинтар розкинувся на високому пагорбі (А. Дімаров); В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з журналу); Капітан Шепіт лежав на високих марах з чорного дерева у самому центрі величезного некрополя серед пахощів лаврів і олеандрів (П. Загребельний). |
Версія за 20:02, 24 листопада 2015
Словник Грінченка
Цвінтар, -ра, м. = Цвинтарь. Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. Ном. № 12480. ==Академічний тлумачний словник== 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Олекса Стороженко, І, 1957, 200); За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Андрій Головко, II, 1957, 346). 2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 84); На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (Олесь Донченко, II, 1956, 281); — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Михайло Стельмах, І, 1962, 22); * Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15). ==Словник синонімів== КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕрідко,ГРОБКИ́діал.,МОГИЛКИ́діал.;ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕзаст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕдіал. (місце, де колись ховали померлих); МОГИ́ЛЬНИК (стародавнє поховання); НЕКРО́ПОЛЬ (у країнах Стародавнього Сходу та античного світу; поховання славетних людей). Колись наше кладовище було за селом, але з часом мертві, як і живі, поширили свої володіння, й тепер кладовище опинилось мало не в самому селі (О. Довженко); Це було звичайне кладовисько. Поміж юрбами дерев’яних хрестів, подекуди перев’язаних білими рушниками, здіймалися гордовиті кам’яні пам’ятники (В. Земляк); Вона умерла; під осінь журливу На гробовище однесли її (М. Костомаров); Краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Яновський); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко); Цвинтар розкинувся на високому пагорбі (А. Дімаров); В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з журналу); Капітан Шепіт лежав на високих марах з чорного дерева у самому центрі величезного некрополя серед пахощів лаврів і олеандрів (П. Загребельний).