Відмінності між версіями «Кайла»

Версія за 20:26, 24 листопада 2015

Кайла, (м.?)

«Словарь української мови»

Кайла - Венгерскій быкъ съ большими рогами.

Сучасні словники

Кайло (рос. кайло, англ. pick, axe pick; нім. Hacke f, Haue f, Picke f, Spitzhacke f, Letlenhaue f, Schrämhaue f, Keilhaue f) — ручний інструмент, вигнутий і загострений з одного або обох кінців; металевий молоток на довгому дерев’яному держакові для відколювання шматків ламких порід від масиву. Застосовується з сивої давнини, спочатку у вигляді оленячих рогів, пізніше з бронзиі сплавів заліза. Віі одно-, двокінцеві кайла та з вставним лезом. Сліди від кайлоподібних знарядь знаходять на стінках гірничих виробок кам'яної доби (в Україні, наприклад, на стінках кремнійовидобувних штолень і шахт на Донбасі та на Правобережжі, в районі Білої Гори).

Кайло - Ручной инструмент для откалывания кусков ломких пород; кирка. Кайло - а, с. Вигнутий і загострений з одного або обох кінців металевий молоток на довгому дерев’яному держакові, який використовують для відбивання гірської породи, розбивання каміння тощо. Вона здригалася з остраху, уявляючи собі, як її татко лежить глибоко під землею в норі.., лежить і б’є кайлом вугіль… (Гр., Без хліба, 1958, 155); Аж сам граніт, його злякавшись сил, Під кайлом розпадається на пил (Бажан, II, 1947, 236).

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 208.
2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк : Донбас, 2004.
3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 73.

Зовнішні посилання

• http://www.efremova.info/word/kajlo.html#.VlNwztLhDMw