Відмінності між версіями «Збруя»
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ===Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | |
+ | '''ЗБРУ́Я''', ї, жін. | ||
+ | |||
+ | '''1.''' Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 37); Рипить у поході збруя — вуздечки й сідла зроблені з міцної волов'ячої шкури (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 462); Чудові вороні і білі коні, з сітками і блискучою збруєю, нетерпляче били копитами (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 257). | ||
+ | |||
+ | '''2.''' заст. Спорядження воїна. Турн миттю нарядився в збрую (Іван Котляревський, I, 1952, 278); Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Тарас Шевченко, II, 1953, 43). | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 18:47, 24 листопада 2015
Збру́я, -ру́ї, ж. Сбруя. Постав коня у станочку, повісь збрую на кілочку, а сам іди у нову світлочку. Лавр. 64.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗБРУ́Я, ї, жін.
1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж. Йшли рядками верблюди в блискучій збруї, вкриті червоними покрівцями з золотими торочками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 37); Рипить у поході збруя — вуздечки й сідла зроблені з міцної волов'ячої шкури (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 462); Чудові вороні і білі коні, з сітками і блискучою збруєю, нетерпляче били копитами (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 257).
2. заст. Спорядження воїна. Турн миттю нарядився в збрую (Іван Котляревський, I, 1952, 278); Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Тарас Шевченко, II, 1953, 43).