Відмінності між версіями «Могорич»
(Замінено вміст на «'''Могорич, -чу, '''''м. ''Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. ''Могорич любовна річ. ''Ном. № 14063. ''П...») |
(дала тлумаченння та добавила фото) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Могорич, -чу, '''''м. ''Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. ''Могорич любовна річ. ''Ном. № 14063. ''Панеотамане, справляй могорич. ''Левиц. '''Могорич запили'''. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ. | + | '''Могорич, -чу, '''''м. ''Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. ''Могорич любовна річ. ''Ном. № 14063. ''Панеотамане, справляй могорич. ''Левиц. '''Могорич запили'''. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ. МОГОРИ́Ч, у, чол., розм. |
| + | 1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. | ||
| + | — Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); | ||
| + | // Те, що п'ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Максим Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (Карпенко-Карий, I, 1960, 157). | ||
| + | ♦ Запивати (запити) могорич див. запивати. | ||
| + | 2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. — Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, нехай зараз же до мене приходять. А тобі за дорогу — мій могорич (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав «прошенія» селянам за могорич... Він все умів (Володимир Сосюра, II, 1958, 365). | ||
[[Категорія:Мо]] | [[Категорія:Мо]] | ||
| + | <gallery> | ||
| + | Могорич.jpg | ||
| + | </gallery> | ||
Версія за 21:30, 4 грудня 2016
Могорич, -чу, м. Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ. Могорич любовна річ. Ном. № 14063. Панеотамане, справляй могорич. Левиц. Могорич запили. Окончили сдѣлку и устроили магарычъ. МОГОРИ́Ч, у, чол., розм. 1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи.
— Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260);
// Те, що п'ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Максим Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (Карпенко-Карий, I, 1960, 157). ♦ Запивати (запити) могорич див. запивати. 2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. — Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, нехай зараз же до мене приходять. А тобі за дорогу — мій могорич (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав «прошенія» селянам за могорич... Він все умів (Володимир Сосюра, II, 1958, 365).
