Відмінності між версіями «Добич»
Cat97 (обговорення • внесок) |
Cat97 (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 36: | Рядок 36: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: мыр.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: мыр.jpg |x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Images11.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Images11.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1308067021 004.jpg]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Золото в.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Золото в.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 00:28, 24 листопада 2015
Добич, -чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. І. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скотъ. Желех. Ум. Добиченька. Макс. (1849) 30.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОБИЧА, рідко ДОБИЧ, і, жін., розм. 1. Те, що захоплено з боєм у ворога. Та без серця і без жалю, Без сльози гіркої Поспішав розбіяка До добичі свої [своєї] (Степан Руданський, Тв., 1956, 76); — Як послужить доля, то сього року буде велика добич. Отаман мене не скривдить (Марко Вовчок, I, 1955, 91); * Образно. Не труд кістки проїв, а ржа: Я був добичею тюрми, Кайдани ніс, дізнався тьми (Павло Грабовський, I, 1959, 399). 2. Те, що здобуто мисливством, рибальством і т. ін.; предмет мисливства, рибальства і т. ін. За.. чверть години він устиг звалити, мабуть, з десяток качок, і я, щоб він не перевершив кількісно моєї добичі, взявся до діла (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 436); Шумливий базар — місце спродажу рибалками добичі моря й овочівниками плодів землі (Юрій Смолич, V, 1959, 8).
"Словопедія"
ДОБИЧ до́бич іменник жіночого роду
УКРЛІТ.ORG_Cловник
3. Те, що видобуто з надр землі; видобуток. —
У нас на шахті дивляться не на вареники, а на добичу… На вугольок, зрозуміло? (Ю. Янов., IV, 1959, 197).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Добич, -чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. І. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали.Чуб. V. 962. 2) Скотъ. Желех. Ум. Доби́ченька. Макс. (1849) 30.
Словник синонімів
ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.),ДОБИ́ЧАрозм.,ПОЖИ́ВАрідше, РОЗДОБУ́ТОКрозм.,ДОБИ́ТОКзаст., ДО́БИЧрідко,РОЗДОБИ́ЧАрідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М. Трублаїні);Він устиг звалити, мабуть, з десяток качок, і я, щоб він не перевершив кількісно моєї добичі, взявся до діла (О. Досвітній); Зимою, коли жовтий очерет занесе снігом, ..петляють по острову лисиці, вичікуючи на поживу (Григорій Тютюнник).
Іноземні словники
/ українська-англійська Словник на «Мета»
добич Англійською booty
ЯНДЕКС словари
Существительное 1. и добич -і — добыча
Словари и энциклопедии на Академике
добич -і; см. добича
Ілюстрації
|
|
|
|
