Версія за 18:56, 23 листопада 2015

Словник Грінченка

Ціль, -лі, ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла. Котл. Ен.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник(1970-1980)

ЦІЛЬ, і, жін.

1. Предмет, істота або місце, куди спрямовують постріл, кидок, удар і т. ін. Несхибно у ціль я улучив, недовго Лук цей натягував я (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 363); Він на диво спокійно вибирав ціль, ловив її на мушку і тільки тоді стріляв (Петро Панч, В дорозі, 1959, 60); Він знав — це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка, хороша ціль для кожного мисливця (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 78); Міни вже рвалися далі й трохи праворуч, бо німець бив не по якійсь конкретній цілі, а взагалі по І І всій площі (Василь Кучер, Голод, 1961, 171); — Бачиш, бачиш! — говорив він, не спускаючи з очей траншеї, — накрито! Ціль накрито! Чудесно! Молодці! (Олесь Гончар, I, 1954, 46); Те саме, що мішень 1. Тир невеличкий, незручний. Звичайний довгий рівчак з високим насипом. Ціль — дошка з чорним паперовим колом, на якому розбіглася комашня цифр (Олесь Донченко, II, 1956, 211); Часто, коли його заставляли лізти по снігу поповзом чи бігати в атаку «короткими перебіжками», кидати гранату чи стріляти по цілі, він хоч і робив це сумлінно, проте в душі сміявся і сам із себе, і з інших (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 488).

♦ Брати ціль див. брати.

2. перен. Те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; мета. Вона від дитини була навчена дбати про свою зверхність; тепер же зробилось це головною її ціллю (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 90); У неї має відбутися невеличкий спектакль. На добродійні цілі... здається, на користь якогось приюту?.. (Леся Українка, III, 1952, 510); [Олеся:] Що то за життя — без цілі, без напрямку? Я не можу, Марфушо, так жить (Марко Кропивницький, II, 1958, 266); Ти знаєш ціль життя. Щасливий чоловік, Ти для життя живеш (Микола Зеров, Вибр., 1966, 393); Ми, більшовики, служимо цілі об'єднання людства (Олександр Довженко, III, 1960, 10); Гнат заглянув до справи, підкреслив щось у ній олівцем, підвів на Уласа гострі очі і поставив перше запитання: — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 152).

♦ Мати ціль — те саме, що Мати на меті (метою) (див. мета). Непрохані гості грізно випитували Макара Івановича, звідки взяв він такі страшні брошури та яку ціль має тримати їх (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Велику, бачте, ціль На оці Возний мав (Адам Міцкевич, Пан Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 35); Осягати (осягнути, осягти) [свою] ціль див. осягати; У цілях яких — для чого-небудь, з метою якоюсь. Великі досягнення радянської науки, в тому числі в освоєнні космосу, використовуються нами в мирних цілях, в ім'я щастя людей (Наука і життя, 10, 1962, 7).

Словник синонімів

ЦІЛЬ (для вправ) мішень; П. мета; мн. ЦІЛІ, наміри, фр. потреби <н. на іншу потребу>; п-к ЦІЛЬОВИЙ, (кредит) ек. спеціяльний.

Ілюстрації

Медіа

Іноземні словники

ціль

ж

1) (мішень) target, mark тж. військ. повітряна ціль — air (aircraft, flying) target

влучати в ціль — to hit the mark (target)

не влучати в ціль — to miss the mark

2) (мета) aim, goal, purpose

Посилання

Ціль Повітряна ціль

Словник Грінченка і сучасність

=Слова, що додав(ла)=Мілько Ольга

=Словник Грінченка і сучасність=підрозділ=Педагогічний інститут

КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109). 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2. Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98) [1].

КОБИЛИЦЯ, ці, ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. ( Залюбовск.). 5) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23 [2].

Джерела: 1. Словник української мови: в 11 тт. / [авт.-уклад. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201. 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259.

ЯГНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ягни́ця. Він.. почав розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє… (Коцюб., II, 1955, 338); «Горда та пишна оця дочка славного Замойського! Але ця гордовитість мені подобається. Не люблю я тих смирних паннів ягничок», — подумав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 57);

• У порівн. Як у селі з’явився матрос Ярошенко, дівчину наче підмінило. Присмирніла, мов ягничка, змарніла, втратила сон і свою хвалену гордість (Речм., Весн. грози, 1961, 85) [1].

ЯГНИЧКА, ки, ж. 1) Ум. отъ ягниця. Овечка въ первую зиму. Вас. 198. Родилися бички, телички, чорні ягнички. Чуб. III. 451. 2) Особый родъ бросанія палки въ игрѣ плаз. Ив. 18 [2].

Джерела: 1. Словник української мови: в 11 тт. / [ за ред. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 623. 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 535.