Відмінності між версіями «Ремесник»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Словник української мови == | ==Словник української мови == | ||
| Рядок 35: | Рядок 19: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
| + | '''Словник Грінченка''' | ||
| + | |||
| + | '''Ремесни́к, -ка́, '''''м. ''Ремесленикъ. ''В ремесника золотая рука та кальний рот. ''Ном. № 10410. Ум. '''Ремесничок, ремесниче́нько. '''''Ой жаль мені на мого батенька, шо мня не дав за ремесниченька. ''АД. І. 61. | ||
| + | [[Категорія:Ре]] | ||
| + | |||
| + | '''С(з дод. і допов.)/Уклад. і голов. ред. В.Г.Бусел. -К.;Урпінь:ВТФ "Перун", 2005. 1728с.''' | ||
| + | |||
| + | '''Ремесник''' -1.Особа, яка володіє певним ремеслом і виготовляє на продаж та на замовлення вироби ручним кустарним способом, користуючись власними засобами виробництва. 2.перен. Той, хто працює шаблонно, без творчої ініціативи, натхнення. 3. розм. Учень ремісничого училища. | ||
| + | |||
| + | '''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститутмовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 502.''' | ||
| + | |||
| + | '''Ремесник''' | ||
| + | 1. Особа, яка володієпевним ремеслом і виготовляє на продаж та на замовленнявиробиручнимкустарним способом, користуючисьвласнимизасобамивиробництва. Ремісники й кузнеці [ковалі]запалювали й роздували горна, скрізь над димарями вставали й вились до неба димки (Скл., Святослав, 1959, 29); Середністани: дрібнийпромисловець, дрібнийторговець, ремісник і селянин— всі вони борються з буржуазією для того, щобврятувативідзагибелісвоєіснування, як середніхстанів (Комун. маніф., 1963, 40); У Москві рано виникласпеціалізаціяремісників. Так, у Кузнечнійслободівиготовлялипереважноковальськівироби, у Котельниках — котли, в Бронних слободах —броню (Іст. СРСР, І, 1957, 81). | ||
| + | 2. перен. Той, хтопрацює шаблонно, без творчоїініціативи, натхнення. — В любимійпрацітибудештворити, а у вимушеній, випадковій, зостанешсяремісником! (Донч., V, 1957, 235); Бажано, навітьпотрібно, щобміж автором оригіналу і перекладачембулавнутрішняспорідненість, щобперекладач не бувремісником, якийперекладає все, щойомузамовлятьперекласти, щоб тут докончебув момент творчоговибору (Рильський, IX, 1962, 21); Якщоактор в процесіпрактичноїроботинаб’єсобі руку, нагромадитьдеякийдосвід і запас штампів.., — такийактор, по-моєму, заслуговуєзванняремісника, але не майстра, не художника (З глибиндуші, 1959, 31); * У порівн.Лазарскорився. Затих і вже не сперечався, коли будили по ночах. Ішов на роботу байдужий, як ремісник (Коцюб., II, 1955, 206). | ||
| + | 3. розм. Ученьремісничого училища. Букви РУ горять, як жар. То повзвулицю-бульвар Поспішаєсклити школу Ремісник Ванюша скляр (Воронько, Три покоління, 1950, 74); Вінозирнувся й гукнув до своїхремісників: — Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою. Будемобастувати, а ввечерізаходьте до мене і весла захопіть. Тількиобов’язково (Панч, Гарніхлопці, 1959, 18). | ||
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/Уклад. і голов. ред. В.Г.Бусел. -К.;Урпінь:ВТФ "Перун", 2005. 1728с. | 1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/Уклад. і голов. ред. В.Г.Бусел. -К.;Урпінь:ВТФ "Перун", 2005. 1728с. | ||
Версія за 21:34, 21 листопада 2015
Зміст
Словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник Грінченка
Ремесни́к, -ка́, м. Ремесленикъ. В ремесника золотая рука та кальний рот. Ном. № 10410. Ум. Ремесничок, ремесниче́нько. Ой жаль мені на мого батенька, шо мня не дав за ремесниченька. АД. І. 61.
С(з дод. і допов.)/Уклад. і голов. ред. В.Г.Бусел. -К.;Урпінь:ВТФ "Перун", 2005. 1728с.
Ремесник -1.Особа, яка володіє певним ремеслом і виготовляє на продаж та на замовлення вироби ручним кустарним способом, користуючись власними засобами виробництва. 2.перен. Той, хто працює шаблонно, без творчої ініціативи, натхнення. 3. розм. Учень ремісничого училища.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститутмовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 502.
Ремесник 1. Особа, яка володієпевним ремеслом і виготовляє на продаж та на замовленнявиробиручнимкустарним способом, користуючисьвласнимизасобамивиробництва. Ремісники й кузнеці [ковалі]запалювали й роздували горна, скрізь над димарями вставали й вились до неба димки (Скл., Святослав, 1959, 29); Середністани: дрібнийпромисловець, дрібнийторговець, ремісник і селянин— всі вони борються з буржуазією для того, щобврятувативідзагибелісвоєіснування, як середніхстанів (Комун. маніф., 1963, 40); У Москві рано виникласпеціалізаціяремісників. Так, у Кузнечнійслободівиготовлялипереважноковальськівироби, у Котельниках — котли, в Бронних слободах —броню (Іст. СРСР, І, 1957, 81). 2. перен. Той, хтопрацює шаблонно, без творчоїініціативи, натхнення. — В любимійпрацітибудештворити, а у вимушеній, випадковій, зостанешсяремісником! (Донч., V, 1957, 235); Бажано, навітьпотрібно, щобміж автором оригіналу і перекладачембулавнутрішняспорідненість, щобперекладач не бувремісником, якийперекладає все, щойомузамовлятьперекласти, щоб тут докончебув момент творчоговибору (Рильський, IX, 1962, 21); Якщоактор в процесіпрактичноїроботинаб’єсобі руку, нагромадитьдеякийдосвід і запас штампів.., — такийактор, по-моєму, заслуговуєзванняремісника, але не майстра, не художника (З глибиндуші, 1959, 31); * У порівн.Лазарскорився. Затих і вже не сперечався, коли будили по ночах. Ішов на роботу байдужий, як ремісник (Коцюб., II, 1955, 206). 3. розм. Ученьремісничого училища. Букви РУ горять, як жар. То повзвулицю-бульвар Поспішаєсклити школу Ремісник Ванюша скляр (Воронько, Три покоління, 1950, 74); Вінозирнувся й гукнув до своїхремісників: — Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою. Будемобастувати, а ввечерізаходьте до мене і весла захопіть. Тількиобов’язково (Панч, Гарніхлопці, 1959, 18).
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.)/Уклад. і голов. ред. В.Г.Бусел. -К.;Урпінь:ВТФ "Перун", 2005. 1728с.
2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститутмовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 502.
