Відмінності між версіями «Звук»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 54: | Рядок 54: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:63532030.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3D-graphics Surround sound 016975 .jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hearing.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Scho-robiti-yakscho-propav-zvuk-na-noutbuc 462.png|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 18:17, 20 листопада 2015
Звук, -ка, м. = Гук.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ЗВУК, чол.
1. род. у. Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина чує, сприймає органом слуху.
Приходжу, чую здалека: дрень-дрень... стук молотів... За звуком тим ступаю (Іван Франко, XIII, 1954, 64);
Хвилину постояв Андрій: розглядався, слухав, ловив найменший звук, виміряв у темряві віддаль од себе до обозу (Дмитро Бедзик, Студ. Води, 1959, 47);
Вуха поступово звикали до шуму порогів, а більше жодних звуків у степу не було (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 196);
// Спів, музика. З глибоких долин чути звук пастушого ріжка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 311); Ніч, місяць, верби, шелестіння, Обійми рук і щастя мук, І в невимовному горінні Жагучий солов'їний звук (Максим Рильський, I, 1960, 136);
Звуки народних оркестрів порушували ранкову тишу (Радянська Україна, 3.I 1948, 3);
// перев. мн. Мелодія. У Вольдемаровій кімнаті то тихо, то голосно грав радіола. Линуть звуки танго (Захар Мороз, П'єси, 1959, 311);
Під звуки «Марсельєзи» було піднято червоний прапор на щоглі повсталого «Потьомкіна» (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 34).
2. род. у, фіз. Поширювані в пружних тілах (твердих, рідких і газоподібних) механічні коливання.
Звук у наш час — чудовий засіб проведення багатьох наукових досліджень, він широко застосовується і в техніці (Наука і життя, 10, 1962, 40);
— Ну, а коли ти вже прилетиш до нас, Петрику, на своєму? На тому, що швидше звуку? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8).
3. род. а, муз. Тон певної висоти і сили (на відміну від шуму).
Музичний звук відкриває безмежний простір для утворення не лише красивих звукових форм, але й наповнювання їх змістом живої творчої душі художника (Історія української музики, 1922, 23);
Він почав оповідати другий свій сон. Він був ніби в концерті. Се була музика нових поколінь, нечувані комбінації звуків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 387).
4. род. а, лінгв. Членороздільний елемент людської мови, утворюваний за допомогою органів мовлення.
Найдужче мучився [панотець] звуком «и», бо ані тни не міг вимовити його на кінці слова (Лесь Мартович, Тв., 1954, 255);
Складотворчий звук; Голосні звуки.
♦ Ні звуку — абсолютне мовчання, глибока тиша. — Коли цей айн-цвай повертатиметься, покладіть.. тільки щоб ні звуку. — Буде виконано (Олесь Гончар, III, 1959, 258); На кораблях — ні поруху, ні звуку. Матроси стоять на юті, мов статуї (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 21); Пустий (порожній) звук — те, що позбавлене будь-якого значення, ваги. — В цій кривавій боротьбі, Папо, з поступом наук Ти пустий сьогодні звук!.. (Іван Франко, XIII, 1954, 398).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 500.
Ілюстрації
|
|
|
|
