Відмінності між версіями «Ґарувати»
(Створена сторінка: '''Ґарува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пазовать, дѣлать пазы. Подольск. г. 2) '''= Ґерувати. '''Лубен. у...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ґарува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пазовать, дѣлать пазы. Подольск. г. 2) '''= Ґерувати. '''Лубен. у. Мирг. у. | '''Ґарува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''1) Пазовать, дѣлать пазы. Подольск. г. 2) '''= Ґерувати. '''Лубен. у. Мирг. у. | ||
| + | 1. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Іван Франко, IX, 1952, 139); Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися (Степан Ковалів, Тв., 1958, 103). | ||
| + | |||
| + | 2. Правити (ціну, винагороду). Що це він герує? Дорого герує за вола (Словник Грінченка); Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів пять, ну хоть і десять, то вже давайте (Словник Грінченка). | ||
| + | |||
| + | 3. Прямувати. Гируємо аж у саму столицю Петербург (Тарас Шевченко, VI, 1957, 82). | ||
| + | |||
| + | 4. Стягувати, здирати. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує (Євген Гребінка, I, 1957, 60). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36. | ||
| + | |||
| + | ГАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36. | ||
[[Категорія:Ґа]] | [[Категорія:Ґа]] | ||
Версія за 00:43, 18 листопада 2013
Ґарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Пазовать, дѣлать пазы. Подольск. г. 2) = Ґерувати. Лубен. у. Мирг. у. 1. Важко, без відпочинку працювати. [Бабич:] Гарував чоловік, весь вік робив, аж йому очі з голови лізли, мучився, терпів (Іван Франко, IX, 1952, 139); Днем і ніччю гарував, а складав крейцар до крейцарика, щоби раз із бідою розв'язатися (Степан Ковалів, Тв., 1958, 103).
2. Правити (ціну, винагороду). Що це він герує? Дорого герує за вола (Словник Грінченка); Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів пять, ну хоть і десять, то вже давайте (Словник Грінченка).
3. Прямувати. Гируємо аж у саму столицю Петербург (Тарас Шевченко, VI, 1957, 82).
4. Стягувати, здирати. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з плеч гирує (Євген Гребінка, I, 1957, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.
ГАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех., заст. Робити пази; пазувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 36.
