Відмінності між версіями «Селяни»

Поточна версія на 21:06, 15 листопада 2015

Селя́ни — жителі сіл і сільських місцевостей, а також люди, чиїм джерелом існування є праця на землі, зайнятість в фермерському господарстві; представники класу фермерів, або працівників або власників невеликих господарств, особливо в середні століття при феодалізмі; або, більшість населення в будь-якому доіндустріальному суспільстві.[1][2] (див.: історичний суспільний стан, або прошарок — «Селянство»)

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЕЛЯНИ́, а, чол. (мн. селяни, лян). Жителі села, основним заняттям якого є обробіток землі. Вони любив землю, як пташка повітря, риба — воду. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Використовуючи землю, радянський селянин водночас дбає про неї, бо він свідомий, він культурний, законний її володар... (Остап Вишня, День.., 1950, 8); Сучасне повсякденне харчування колгоспників значно краще за святкову їжу селянина XIX століття (Народна творчість та етнографія, 5, 1975, 88).

Казенні селяни див. казенний;

"Універсальний словник-енциклопедія" 

СЕЛЯНИ
трудящі, зайняті сільськогосподарським виробництвом; одна з основних верств суспільства, яка поступово скорочується у зв'язку із розвитком   сучасних сільськогосподарських технологій.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

1. СЕЛЯНИ́Н, а, ч. (мн. селя́ни, ля́н). Житель села, основним заняттям якого є обробіток землі. Він любив землю, як пташка повітря, риба — воду. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (Коцюб., І, 1955, 110); Використовуючи землю, радянський селянин водночас дбає про неї, бо він свідомий, він культурний, законний її володар… (Вишня, День.., 1950, 8); Сучасне повсякденне харчування колгоспників значно краще за святкову їжу селянина XIX століття (Нар. тв. та етн., 5, 1975, 88). Казе́нні селя́ни див. казе́нний; Коміте́ти незамо́жних селя́н див. коміте́т; Панща́нний селяни́н див. панща́нний; Скарбо́ві́ селя́ни див. скарбо́ви́й.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Селянин, -на, м. Поселянинъ, крестьянинъ. Ой задумав селянин міщаночку брати, вона йому одказала: «не вмію я жати». Чуб. V. 685. .

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Селяни - farmers

ЯНДЕКС словари

Селяни - farmars

Промт-Перекладач

Farmers

Orange-books

Farmers

Google Перекладач

Farmers селяни

Перекладач з української на французьку

Суниці - agriculteurs

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Цікаві факти

Історія будівництва Лючанської церкви Найцікавішою є історія про Лючанську церкву, котру збудувати селянам вдалося лише завдяки кмітливості та винахідливості, ця правдива історія потім лягла в основу декількох гуцульських казок.

Дозвіл на будівництво селяни отримали аж в 1650 році. Та щоб його отримати, довелося чимало потрудитися. Дозвіл селяни просили одразу після закінчення повстання проти польської шляхти. Пани не полінувалися все пригадати селянам, і дозволу не дали. Дозвіл вдалося отримати завдяки мудрій та кмітливій дівчинці Оленці, котра вмовила пана підписати дозвіл на будівництво церкві. Пан підписав дозвіл, але однією з умов було те що будівництво може початися лише через двадцять п'ять років після надання дозволу. Пан вважав що селяни просто загублять дозвіл, і ніякого будівництва не буде. Та на його превеликий подив рівно через двадцять п'ять років селяни прийшли з дозволом про будівництво. Пан був змушений дозволити побудувати церкву, але він дозволив її будувати лише на околиці а не в центрі села. Пан вважав що церкву будуватимуть наступні декілька десятиліть, але і тут жителям села Люча, вдалося його здивувати, адже гроші на церкву вже були зібрані, і через рік село вже мало церкву. Це була церква побудована на вірі та старанні селян. Пройшло двісті років, і після зміни влади, в селі розпочали будівництво церкві в центрі села. Тут в 1845 році почалося будівництво церкви, котра стоїть та працює і на сьогоднішній день.

Найбільш розвинутий в селі Люча, і майже відсутній в навколишніх селах, народний промисел, котрий називається ливарництво. Це надзвичайно цікавий народний промисел. Адже майстри ливарництва, відливають з алюмінію, посуд, предмети повсякденного вжитку, хрести на могили, а іноді навіть роблять витвори мистецтва. Продукція майстрів, користувалася та користується неабияким попитом, через свою практичність, легкість та надійність. Адже в селі Люча проживають справжні майстри своєї справи, і найчастіше секрети ремесла передаються від тата до сина.

Можна ще багато чого цікавого розповісти про село Люча, але щоб розказати все потрібно написати цілу книгу, котра до речі вже існує, її написали вихідці з села, а тепер мешканці Львова, видатні вчені історики. Над книгою вони працювали понад чотири роки, поки вона побачила світ. В книзі є дуже багато цікавих фактів про село Люча.

Матеріал з Вікіпедії