Відмінності між версіями «Ядушливий»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
[[Зображення:142t.jpg]] | [[Зображення:142t.jpg]] | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Яд]] | [[Категорія:Яд]] | ||
Версія за 23:14, 6 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Ядушливий и ядушний, -а, -е. Страдающій удушьемъ. НВолын. у. Рк. Левиц. Подол. г.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Який хворіє на ядуху. Ядушливий Семен «показував» жінці.. всю, скільки мав, свою силу (Леся Українка, III, 1952, 637); Вона все частіше погукувала на нього грубим, зухвалим баском, що клекотів у ній, наче задуха в ядушливого курія (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 136); * Образно. Нараз на правій стороні затуркотів ядушливий кулемет (Яків Качура, II, 1958, 256); // Який буває у хворого на ядуху (про голос, кашель тощо). — Тату, тату, а де ви-те? — А чого тобі? — озвався ядушливий голос з кутка (Леся Українка, III, 1952, 637); Вони бавилися магнітофоном.. Левко не знав, що говорити в мікрофон, і найкраще записався неждано настиглий його ядушливий кашель (Іван Драч, Іду.., 1970, 64). 2. перен. Уїдливий, дошкульний (про слова, вислови і т. ін.). Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 27).
Ілюстрації
