Відмінності між версіями «Псина»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 18: Рядок 18:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:psss3.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:psss3.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
 +
 +
 +
==Відео==
 +
{{#ev:youtube|код_відео}}z02g9BuPuXc

Версія за 16:28, 3 листопада 2015

Пси́на, -ни, ж. Псина. Употребл. какъ бранное слово. Чи чуєш, псино, як старці співають? К. МБ. XI. 153.

Сучасний словник

ПСИ́НА, и, жін., розм. 1. Те саме, що пес. Ну цить же, собако, цить! .. Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг... а тепер гайда. Куди ж ти, куди? Ха-ха! От дурна псина (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226); Худюча, довга, як драбина, псина заливалась дрібно та дзвінко (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 3). 2. Запах собаки, собачої шерсті. З-під лави йде важкий дух псини (Петро Панч, В дорозі, 1959, 125); Настя поривчасто пригорнула її [вівчарку] і, беззвучно ридаючи, припала до вогкої кудлатої шерсті, що пахла псиною і полином (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 187). 3. Собаче м'ясо.


Ілюстрації

Psss.jpg Psss1.jpg Psss2.jpg Psss3.jpg


Відео

В тег EmbedVideo введен неверный id "код_відео" видео для сервиса "youtube".
z02g9BuPuXc