Відмінності між версіями «Адресувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Адресува́ти, -су́ю, -єш,''' ''гл.'' Адресовать. Желех. | '''Адресува́ти, -су́ю, -єш,''' ''гл.'' Адресовать. Желех. | ||
− | + | ==Словник української мови== | |
+ | #Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. ''Друзям на ближні і дальні кордони я '''адресую''' листи (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 116);'' | ||
+ | #Писати адресу. ''Він.. завжди присилає мені все, '''адресуючи''' власною рукою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 186);'' | ||
+ | #Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). ''Вона.. чула всі слова, які він '''адресував''' Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань (Павло Загребельний, Спека, 1961, 81).'' | ||
+ | ==Джерела== | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970 | ||
[[Категорія:Ад]] | [[Категорія:Ад]] |
Версія за 19:25, 17 жовтня 2016
Адресува́ти, -су́ю, -єш, гл. Адресовать. Желех.
Словник української мови
- Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 116);
- Писати адресу. Він.. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 186);
- Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). Вона.. чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань (Павло Загребельний, Спека, 1961, 81).
Джерела
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970