Відмінності між версіями «Могорич»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
+ | <gallery> | ||
+ | mog.jpg|Опис1 | ||
+ | mog1.jpg|Опис2 | ||
+ | </gallery> | ||
+ | |||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Додаткові відомості | Додаткові відомості |
Версія за 15:23, 15 жовтня 2015
Могорич — в українській народній традиції, обрядова дія остаточного узаконення угоди. Обидві сторони на знак згоди випивали певну кількість горілки. Укладання договорів відбувалося при свідках (могоричниках, баришниках). Спочатку билися руками на знак згоди. Після випитого могоричу угода вважалася остаточно укладеною.
Зміст
Сучасні словники
Могори́ч, чу, м. Магарычъ, угощеніе при сдѣлкѣ.
Ілюстрації
Див. також
Додаткові відомості
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Частування з приводу успішного завершення якої-небудь справи. Могорич — любовна річ (Номис, 1864, № 14063); — Ти думаєш, ми не знаємо, скільки відер горілки ти дав на могорич голові, писареві та його рідні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); // Те, що п'ють при такому частуванні. На столі стояла горілка: декотрі бурлаки пили могорич і частували бурлачок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); Випили могорич. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 67); У закутку базарного майдану.. Любили.. Статечні люди пить могоричі (Максим Рильський, III, 1961, 171); [Мордохай:] Могорич — це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! (Карпенко-Карий, I, 1960, 157). 2. перен. Плата за послугу, допомогу і т. ін. — Швиденько збігай, Кузьмо, і до Карпця, і до Підіпригори. Скажи, нехай зараз же до мене приходять. А тобі за дорогу — мій могорич (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); Чого мій татко не робив! Писав «прошенія» селянам за могорич... Він все умів (Володимир Сосюра, II, 1958, 365).