Відмінності між версіями «Гудити»
(Створена сторінка: '''Гудити, -джу, -диш, '''''гл. ''Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. ''Судите, гудите, а сами такії...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гудити, -джу, -диш, '''''гл. ''Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. ''Судите, гудите, а сами такії. ''Лукаш. 79. ''Здорові будьмо, та себе не гудьмо. ''Посл. | '''Гудити, -джу, -диш, '''''гл. ''Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. ''Судите, гудите, а сами такії. ''Лукаш. 79. ''Здорові будьмо, та себе не гудьмо. ''Посл. | ||
[[Категорія:Гу]] | [[Категорія:Гу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''Академічний тлумачний словник''' | ||
| + | |||
| + | ДГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кропивницького, 1955, 8); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 118). | ||
| + | |||
| + | '''Тлумачний словник української мови''' | ||
| + | |||
| + | ГУДИТИ -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. | ||
| + | Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Морфологічний запис:''' гу-ди-ти | ||
| + | |||
| + | '''Синоніми:''' критикувати; осуджувати; кобенити; ганьбити | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Hudyty21112017.jpg.jpg|x240px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | |||
| + | '''Іспанською мовою:''' apostrofar | ||
| + | |||
| + | '''Англійською мовою:''' condemn | ||
| + | |||
| + | '''Німецькою мовою:''' verurteilen | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | #Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
| + | Том 1, ст. 336. | ||
| + | #Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 189. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
Версія за 20:59, 21 листопада 2017
Гудити, -джу, -диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник
ДГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кропивницького, 1955, 8); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 118).
Тлумачний словник української мови
ГУДИТИ -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити.
Морфологічний запис: гу-ди-ти
Синоніми: критикувати; осуджувати; кобенити; ганьбити
Ілюстрації
| x240px |
Медіа
Іншими мовами
Іспанською мовою: apostrofar
Англійською мовою: condemn
Німецькою мовою: verurteilen
Джерела та література
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 189.
