Відмінності між версіями «Даремне»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Даремне, даремно, '''''нар. ''1) Даромъ, безвозмездно. ''Умер той, що даремне давав. ''Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. ''Даремне його дожидався, не прийшов. ''3) Безъ пользы, даромъ. ''Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ''ЗОЮР. І. 148. | '''Даремне, даремно, '''''нар. ''1) Даромъ, безвозмездно. ''Умер той, що даремне давав. ''Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. ''Даремне його дожидався, не прийшов. ''3) Безъ пользы, даромъ. ''Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ''ЗОЮР. І. 148. | ||
[[Категорія:Да]] | [[Категорія:Да]] | ||
| − | == | + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk Український літературний словник]=== |
| − | + | ДАРЕМНО, розм. ДАРЕМНЕ.1. Присл. до даремний. Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210); — Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 110); Мені вдається, що ніколи Воно [хлопчик із села] не бачитиме волі,.. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 204); — Ото запал! Пізнаю героя Смоленська... Але пан даремно обурюється (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 9); — Алгебра дуже потрібна для лісоводів.. Даремно гніваєтесь на екзаменаторів (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 66);// Безплатно, даром. Дворових теж задобрив: наділив їх даремно огородами, аби проживали .. у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний, IV, 1955, 204);// у знач. присудк. сл. Безрезультатно, марно. — Як я тоді плакала, як побивалася! Та все даремно... (Панас Мирний, III, 1954, 104); Коли залишався [Філька] в палаті один, намагався заснути, але даремно (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 106).2. присл. Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти). — Чи не образив даремне Івана? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 221); Знала, що даремно образила подругу (Олесь Донченко, V, 1957, 335).Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 211. | |
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:09, 15 жовтня 2015
Даремне, даремно, нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, не прийшов. 3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. І. 148.
Зміст
Український літературний словник
ДАРЕМНО, розм. ДАРЕМНЕ.1. Присл. до даремний. Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210); — Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 110); Мені вдається, що ніколи Воно [хлопчик із села] не бачитиме волі,.. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 204); — Ото запал! Пізнаю героя Смоленська... Але пан даремно обурюється (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 9); — Алгебра дуже потрібна для лісоводів.. Даремно гніваєтесь на екзаменаторів (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 66);// Безплатно, даром. Дворових теж задобрив: наділив їх даремно огородами, аби проживали .. у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний, IV, 1955, 204);// у знач. присудк. сл. Безрезультатно, марно. — Як я тоді плакала, як побивалася! Та все даремно... (Панас Мирний, III, 1954, 104); Коли залишався [Філька] в палаті один, намагався заснути, але даремно (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 106).2. присл. Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти). — Чи не образив даремне Івана? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 221); Знала, що даремно образила подругу (Олесь Донченко, V, 1957, 335).Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 211.
Ілюстрації
|
|
|
|
