Відмінності між версіями «Груда»
(Створена сторінка: '''Груда, -ди, '''''ж. ''1) Комокъ, кусокъ. ''За його не взяв би срібла хоч повную груду. ''Чуб. V. 935. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Груда, -ди, | + | == '''Груда''' == |
| + | === Cловник Грінченка === | ||
| + | Гру́да, -ди, ж. 1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ Ум. формѣ: гру́дка. (Cм.). 2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159. 3) = Груд. Волынск. | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/ghruda Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]<br /> | ||
| + | ГРУДА 1, и, жін. | ||
| + | 1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсішчастої, крихкої. Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Іван Франко, IV, 1950, 24); Він зупинивсь і розминав в долоні Пахучу м'якість чорноземних груд (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26). | ||
| + | 2. збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Панас Мирний, IV, 1955, 305); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 16). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 179.Коментарі (0) | ||
| + | ГРУДА 2, и, жін., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на другий; купа. Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Road12.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Gruda.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|jAkXcb67L40}} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *http://loopy.ru/?word=***&def=%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B0+%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D0%B5%D0%B9 | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Гр]] | [[Категорія:Гр]] | ||
Поточна версія на 00:38, 20 жовтня 2016
Груда
Cловник Грінченка
Гру́да, -ди, ж. 1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ Ум. формѣ: гру́дка. (Cм.). 2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159. 3) = Груд. Волынск.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРУДА 1, и, жін.
1. Затверділий, стиснутий кусок якоїсь речовини, перев. м'якої, розсішчастої, крихкої. Він щосили заважив дзюбаком у ямці, щоб відлупити груду (Іван Франко, IV, 1950, 24); Він зупинивсь і розминав в долоні Пахучу м'якість чорноземних груд (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
2. збірн. Нерівності на поверхні землі у вигляді затверділих горбків. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Панас Мирний, IV, 1955, 305); Слова впали в серця, як краплі дощу на суху груду (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 16).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 179.Коментарі (0)
ГРУДА 2, и, жін., рідко. Велика кількість предметів, нагромаджених безладно один на другий; купа. Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401).
Ілюстрації
|
|
Медіа
